Дoчка на випуcкному співала пісню для тітки. Сеpце Оксани рoзривалося – тaкою бyла рoзплата за її дoвгі заpобітки в Iталії.
Оксана навчалася в столиці, отримала роботу, вийшла заміж, наpодила донечку. А коли Олечці було 8 років, чоловік раптово покинув сім’ю – знайшов іншу. Так як колишній зовсім не допомагав фінансово, Оксана влаштувалася на ще одну роботу. Грошей катастрофічно не вистачало. Жінка вирішила поїхати на заробітки закордон, маленьку Ольгу погодилася забрати до себе сестра Юлія.
Сонячна Італія зустріла Оксану не зовсім привітно: вона не знала мови, не мала роботи й не знала, де жити. Проте подруга дитинства запросила Оксану до себе, ще й на роботу влаштувала. Вже через 2 місяці жінка змогла відправити перші гроші доньці. Проте самій відвідати батьківщину вдалося лише через 3 роки. Олечка, звичайно, підросла й мати її не впізнала, але вона дуже за нею сумувала й була рада приїзду. Та рідним вдалося провести разом лише місяць, згодом Оксана знову поїхала на заробітки.
Через рік жінка могла змогу знову поїхати до України, але не стала: подруга вмовила збирати гроші, тим паче в них в Італії розкішне життя, чого витрачати такі кошти намарно. Так Оксана робила й протягом наступних 4 років, приїхала до донечки аж на випускний.
Цього разу відчувалося напруження в стосунках матері та доньки. Вона виросла, але говорити їм було ні про що. Оля на випускному співала пісню про батьків тітці, хоча рідна мати сиділа в актовому залі. Оксана все зрозуміла й тихенько плaкала на своєму місці.
На щастя, Оксана зрозуміла свої помилки та зробила все, щоб налагодити стосунки з донечкою. Роботу вона покинути не могла, тому зробила Олі візу та забрала її з собою до Італії, тепер мати з донечкою надовго не розлучається.
