Дочка першою виходила заміж, тому Ірина впустила їх пожити в бабусину квартиру з умовою, що коли син підросте, вони цю квартиру продадуть, а гроші поділять навпіл. Коли брат згадав про квартиру, Леся
Ірина виходила заміж ще в 80-х, їй пощастило отримати державну квартиру. Потрібні люди в потрібному місці, звичайно, допомогли,
але не всім так щастило. У батьків теж була хороша двокімнатна квартира в центрі міста.
Незабаром молода сім’я обзавелася дитиною. Леся росла примхливою і вимогливою. Незважаючи на важкі часи, батьки робили все
можливе для маленької принцеси.
Все було добре, але одного разу не стало її чоловіка. Відтоді все пішло шкереберть в житті Ірини. Коли дівчинці виповнилося сім років,
вона вирішила, що хоче займатися карате.
Ірина привела доньку в спортивну школу і ахнула, побачивши тренера. Вона так зачарувалася, що забула мету візиту.
– Я записатися хочу. На карате! – пробурмотіла Ірина.
– Ви хочете чи дочка ваша? – розсміявся тренер.
– Я! Ой, дочка! – почервоніла жінка.
Тренеру теж сподобалася симпатична жінка, тому у них зав’язався роман. Подруги відмовляли її довго від цих відносин. Мовляв, аж
надто гарненький він, та й робота не серйозна.
Коли Леся дізналася, що мама збирається узаконити стосунки з її тренером, їй це не сподобалося.
Але мама таки вийшла заміж за тренера і навіть народився братик. Він дуже дратував старшу сестру, вона не хотіла навіть дивитися в
його бік. Коли він пішов у садок, Леся нарешті видихнула. Бабуся з дідом часто звали її до себе, але вона відмовлялася, не подобалося
їй, як пахне у людей похилого віку вдома.
Леся виросла і почала соромилася вітчима, який вів у неї в старших класах фізкультуру, адже від знатного каратиста не залишилося і
сліду. Вона спеціально прогулювала його уроки.
Коли не стало бабусі з дідусем, Леся вирішила швидко скористатися їхньою квартирою і подала з нареченим заяву. Батьки перечити
не стали – зробили весілля. Але як же здивувалася Ірина, коли примхлива донька сказала, що хоче бабусину квартиру.
– Лесю, я не можу її тобі віддати. Давай продамо, поділіть гроші з братом і купіть собі по однокімнатній, – сказала мама.
– Віктор ще малий, навіщо йому квартира? Поки я поживу там, а потім розберемося.
Ірина не побачила в цьому підступу і дозволила дочці переїхати в квартиру батьків. Молодята зробили невеликий ремонт і поміняли
меблі. Відтоді Леся з чоловіком ніби забула про існування родичів. Вона практично не дзвонила матері, а на свята скидала лише
повідомлення.
З часом у Лесі народилося двоє діток. Віктор відслужив в армії і знайшов собі наречену.
– Мамо, треба з квартирою щось вирішувати, – якось він сказав Ірині.
– Ти чого? Я ж не можу її зараз змусити з’їхати і розміняти житло, двоє дітей народилося.
Ірина пішла до доньки, щоб підняти цю тему, але Леся її зустріла дуже непривітно:
– Ми ремонт зробили, а він на дивані валявся. Нічого я розмінювати не збираюся.
– Але ми ж з тобою домовлялися, – згадала Ірина.
– Мамо, навіть не думай про це. Розміняти я не дозволю.
– Доню, але твій чоловік теж думати повинен про ваше майбутнє. Він на все готове прийшов!
– Він все з нуля тут облаштовував, так що.
Віктор образився, зібрав речі і пішов. Він сказав, що спілкуватися більше з батьками бажання у нього немає. Від фінансової допомоги
відмовився, сам знімає квартиру і забезпечує сім’ю.
Ірина довго плакала і не розуміла, чому вона винуватою залишилася. Хотіла зробити як краще, а в результаті діти з нею не
спілкуються.
Чому квартирне питання часто провокує непорозуміння? Як повинна була надійти Ірина?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Джерело
