Дочку я виростила сама в скромних умовах і не збираюся брати кредити або залазити в борги, щоб пускати пил в очі своїм сватам. Захотіли діти красиве весілля – це їх особисте бажання. Я зі свого боку п
Все життя донька була для мене всім. Ми жили, як то кажуть, бідно, але гідно. А рік тому вона вийшла заміж. У нашій родині є фамільна
прикраса – золота брошка, яка належала ще моїй прапрабабусі. Для нашої сім’ї ця річ насамперед дуже дорога як пам’ять. Ця брошка
передається по жіночій лінії, і ось тепер дійшла черга і до моєї дочки.
У мене навіть не було інших варіантів – я подарувала цю брошку доньці на весілля, і була дещо здивована реакцією батьків
нареченого і його родичів. Вони порахували, що це дуже незначний подарунок, і всім своїм виглядом дали мені це зрозуміти. Самі вони
подарували нашим дітям квартиру. У них, благо, була така можливість.
Але я на такі речі уваги не звертаю і вважаю, що духовні цінності вище матеріальних. Я сама виростила дочку в скромних умовах і не
збираюся брати кредити або залазити в борги, щоб пускати пил в очі своїх сватів. Захотіли діти красиве весілля – це їх особисте
бажання. Я зі свого боку організувала їм професійну фото- і відеозйомку, так як працюю в цій сфері.
Але справа зовсім і не в весіллі, а в тому, що недавно я шукала собі намисто з перлин і натрапила на нашу фамільну брошку. Помилки
бути не могло, тому що був зазначений номер телефону доньки. Я подзвонила, сказала, що по оголошенню, але не стрималася,
розплакалася і кинула слухавку. Дочка зрозуміла, що це я, передзвонила, почала щось намагатися пояснювати.
Виявилося, що їм не вистачало грошей на машину, яку терміново і за вигідною ціною продавали їх друзі, вони позичили, а тепер
потрібно роздавати борги. Я сказала, що сама викуплю цю брошку (до речі, вона виявилася не такою вже й дешевою), знайшла
необхідну суму і забрала назад нашу сімейну реліквію.
Сиджу, дивлюся на неї, а в душі порожнеча. Як так сталося, що для наших дітей історія родини нічого вже не значить? Адже навіть
дерево засихає і чахне без коренів, що вже говорити про людину, яка не пам’ятає і не шанує своїх предків. Сумно все це
усвідомлювати, але, мабуть, вже нічого не виправиш. Напевно, варто визнати, що я сама відстала від життя і веду себе нерозумно і
старомодно. Але на душі мені неспокійно. Досі не можу зрозуміти, чому донька так поступила.
Фото ілюстративне – chitalnya.
Джерело
