Домовленість у чоловіка з сестрою така: він купує їй квартиру, а вона в свій час відмовиться від своєї частки в батьківському будинку. Але мені ця ідея не подобається з кількох причин
У шлюбі всі питання ми намагалися вирішувати разом, про це ми з чоловіком домовилися з самого початку. Ми одружені вже 11 років, і
весь цей час саме так і було. Спочатку ми жили на знімній квартирі, потім порадилися, і вирішили купувати квартиру в кредит. Зараз ми
живемо у власній двокімнатній квартирі.
Ми радилися, коли вирішували питання які стосуються чи то роботи, чи поїздок, чи виховання дітей. Зараз нашій молодшій дитині 11
місяців, старшому 5 років. Я в декреті намагалася працювати, але мені було важко – догляд за дітьми, а ще будинок, прибирання,
готування. Чоловік спочатку хотів, щоб я продовжувала працювати (я працюю з дому), але потім побачив, що я не справляюся, і ми
вирішили, що працювати я не буду, а буду сидіти в декреті.
Відповідно, єдиним годувальником в нашій родині є лише чоловік. Він непогано заробляє, але нас четверо, тому і спільні витрати у нас
чималі. І навіть зараз ми узгоджуємо доцільність тієї чи іншої покупки, все вирішуємо разом.
А нещодавно я випадково дізналася, що чоловік взяв для своєї молодшої сестри квартиру в кредит і збирається сам її виплачувати. Юлі зараз 22 роки, вона лише нещодавно закінчила університет і відразу захотіла жити окремо. До цього вона жила з батьками
чоловіка, у них є свій власний будинок.
Домовленість у чоловіка з сестрою така: він купує їй квартиру, а вона в свій час відмовиться від своєї частки в батьківському будинку.
Але мені ця ідея не подобається з кількох причин. Перша – чоловік витратив всі наші заощадження. Друга – тепер він має виплачувати
чималі щомісячні внески і нам доведеться жити скромніше. Третя – чоловік вперше прийняв рішення, не порадившись зі мною.
Четверта – я змушена знову виходити на роботу, щоб прогодувати сім’ю.
Є ще один момент – домовленість між чоловіком і сестрою на словах. Тобто квартиру, яку він купив, він оформив на Юлю і вона точно
нічого не втратить. А от чи відмовиться вона від своєї частки в будинку – це питання відкрите. Цілком можливо, що вона потім
передумає і теж вирішить вступати у спадщину.
Та мій чоловік наче цього не бачить. Він вважає, що зробив все правильно і до моєї думки не прислуховується.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Джерело
