ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Оксана зателефонувала мені кілька днів тому і каже: “Мамо, не посидиш з дітьми у вихідні?”, – розповідає пенсіонерка Людмила
Андріївна. – Якийсь там підробіток вона, виявляється, знайшла – на складі комплектувати замовлення для доставки. Знайома її там
працює і Оксану мою туди нещодавно влаштувала. Людей у них не вистачає зараз. На основній роботі незрозуміло що діється, добре,
якщо вдасться в кінці місяця хоча б оклад отримати. Дочка сказала, без підробітків їм зараз непросто буде, на життя коштів не вистачить.

У дочки Людмили Андріївни, Оксани – двоє дітей і чималий кредит, що дісталася їй ще після розлучення. Колишній чоловік вчинив
«благородно»: зібрав в спортивну сумку свої найнеобхідніші речі і з’їхав в нове життя, оформив свою частку в квартирі на дітей, а
залишок кредиту залишив колишній дружині.
– Аліментів не платить, вважає, що і так допоміг дітям добре! – сумно говорить пенсіонерка. – Пів квартири віддав. П’ять років до
розлучення кредит він платив, зі своєї зарплати, Оксана в декретах сиділа, потім працювати почала в дитячому центрі розвитку. А там
якісь гроші? Копійки одні, адже зарплата там невелика зовсім.
Оксана вважає таку позицію колишнього чоловіка в якійсь мірі справедливою і на аліменти не подає. Та й, чесно кажучи, бігати по усіх
цих інстанціях у молодої жінки зараз немає ні бажання, ні сил, ні часу. Тому вона тягне все одна – і дітей, і кредит, намагається
розплатитися з усім швидше. Роботу змінила, і тепер працює по-справжньому. З затримками, переробками, більший обсяг даних.
– Я не працюю, я віддаю зараз усі свої сили роботі! – говорила вона раніше.
Так було до цієї весни. Зараз їх, як більшість персоналу, перевели на дистанційну роботу, але і грошей платять набагато менше.
– Порахували з нею, що на кредитний платіж, крупу, хліб і олію їй вистачить, якщо оклад буде отримувати! – ділиться Людмила
Андріївна. – Про премії і бонуси вже мова не йде, звичайно. Але це теж не життя, з дітьми малими так на харчах економити. Оксана
каже, дітей треба годувати нормально, м’ясо купувати, фрукти, одягати, взувати. Вони на гречці з макаронами довго не висидять.
Людмила Андріївна посидіти з онуками на вихідних погодилася – їй це не вперше, вона виручає свою доньку постійно. В суботу рано
вранці дочка привела їй дітей, благо, живуть вони зовсім поруч, а сама поїхала на роботу.
– Загалом, відпрацювала вона в ці вихідні дві зміни по дванадцять годин. Чесно, це якесь непорозуміння суцільне! – зітхає Людмила
Андріївна. – Там на ногах весь час, в швидкому темпі. Ніколи присісти, весь час – давай, швидше, швидше! Приходить увечері і просто
падає. Навіть поїсти сил немає. О десятій вечора повернулася, так і заснула в мене, додому не пішла. А о шостій ранку їй знову
вставати на зміну, це недобре зовсім. Вранці в неділю піднялася, а на ній обличчя немає. Каже, мамо, я ніби не спала взагалі. Прилягла
на хвилиночку, очі закрила – а вже вставати!
Після другої зміни Оксана прийшла ще більш втомлена – ледве дійшла до материного будинку.
– Я їй кажу – краще на аліменти подавай тоді, нехай Дмитро дає вам гроші! – розповідає Людмила Андріївна. – А вона – я, каже, може і
подам, але коли я тепер їх отримаю, і чи отримаю взагалі. А тут живі гроші, відпрацювала, отримала, і бігати ні за ким не треба.
Чесно кажучи, так – на ногах і фізично – Оксані не доводилося працювати ніколи в житті. Ну, в дитячому центрі вона вела заняття для
дошкільнят теж стоячи, звичайно, але це ж взагалі не можна порівняти по навантаженню. На інших своїх роботах молода жінка завжди
працювала за комп’ютером, в офісі. Спортом ніколи не займалася, який там спорт, одна з двома дітьми.
Максимум фізичного навантаження – прибирання в своїй невеличкій двокімнатній квартирі, і то не щотижня зараз, діти вже великі.
Тому на новій роботі їй довелося ой як нелегко. А враховуючи, що в понеділок з ранку вона не відпочиває, а працює дистанційно на
своїй основній роботі, важко подвійно.
– Але найсумніше не в цьому! – сумно говорить Людмила Андріївна. – Я її питаю, дочко, ну і скільки ти заробила за два дні? Ось як
думаєш, скільки? 250 гривень за зміну, за дві виходить 500 гривень. Я мало не впала. Я кажу, ти що, нерозумна, так працювати за такі
копійки? Гаразд би хоч гроші платили ще нормальні. Кажу, кидай цей підробіток і нічого не вигадуй! Здоров’я потім не купиш!
Але Оксана вперлася – їй потрібні гроші для того, щоб годувати дітей.
– Мамо, ну був би у мене інший варіант, щоб сидіти на стільці і отримувати тисячі гривень – ти думаєш, я б ним не скористалася? –
зітхає донька, пояснюючи матері. – Немає зараз іншої роботи, розумієш ти це? А часи такі важкі для всіх. Де я ту копійку зароблю? Якщо
сили будуть встати в наступну суботу, значить, встану і піду знову. А що робити?
Людмила Андріївна категорично проти такої роботи.
– Хочу їй сказати, що з дітьми сидіти не буду, нехай шукає іншу няньку! Це не справа зовсім! – сердиться мати.
«Іншу няньку» за безкоштовно на два дні Оксана, звичайно, не знайде і працювати не зможе.
Не зрозуміло хто тут має рацію: Оксана, яка одна виплачує кредит і хоче добре годувати дітей, чи мати, яка шкодує доньку, бо бачить
як їй важко живеться? Як знайти вихід, щоб життя змінилося на краще, Оксана поки не знає.
Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – glavnoe.ukrainianwall.