«Доведи, що ти служила»: історія волинянки, яка добровольцем пішла в АТО
Волинянка Майя Москвич перебувала в АТО з 2014 року у складі кількох батальйонів. Спочатку це був батальйон Національної гвардії України імені генерала Кульчицького, потім батальйон спецпризначення “Гарпун” і нещодавно дівчина звільнилася із “Миротворця” за станом здоров`я, – пише Аріна Крапка на сторінках Української правди.
Зараз Майя намагається отримати пільги, які передбачені атовцям, а натомість зіштовхується із суворою реальністю.
“РОЗКОЛОЛА” СЕПАРАТИСТКУ, ЯК ГОРІХИ
Після Майдану, з перших днів АТО, громадська активістка вирішила піти добровольцем.
Дівчина розповідає, що отримала дуже цікавий досвід в батальйоні Кульчицького.
Наприклад, там їй та ще одній дівчині вдалось “розколоти” сепаратистку, яка в тому числі зберігала гранату:
“Хлопці її допитували, вона вдавала що нічого немає, і нас двох попросили з нею поговорити. Мовляв, жіночі розмови на кухні (сміється). І вона таки саме нам показала ту гранату. Заховала її у коробці з-під прального порошку”.
Після завершення служби в НГУ Москвич звільнили в запас Збройних сил України.
“У військкоматі за місцем прописки чітко сказали, що ніде не передбачено в законодавстві, що мені повинні видати військовий квиток.
На військовий облік можуть стати лише військовозобов’язані. Це всі чоловіки і жінки, які мають спеціальну освіту. В мене спецосвіти не було”, – розповідає вона.
Так і не оформлена вона пішла служити в “Гарпун”, а потім перейшла у “Миротворець”.
ЯКЩО ЗВІЛЬНЯТИСЬ, ТО ТІЛЬКИ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ
Коли ж дівчина вирішила звільнитися через проблеми зі здоров`ям, то новий начальник штабу “Миротворця” їй сказав писати заяву на звільнення за власним бажанням, а то звільнить за статтею.
Передбачену законом премію за останні місяці роботи дівчина не отримала. Як і річну премію.
“Побратими, з якими я була в “Миротворці”, кажуть, щоб я зверталася до суду, бо такого не повинно бути. Так, в “Миротворці” останній рік було важко. Найперше психологічно. Я спробувала, як це побути частиною системи. Моя свобода, моє звільнення, справді мені дорого обійшлося”, – розчаровано каже дівчина.
БЕЗ ВІЙСЬКОВОГО КВИТКА – НІКУДИ
Отримавши наказ про звільнення, Майя була сповнена відчуття свободи і намагалась стати на облік в Центрі зайнятості. Але і тут її чекала неприємна ситуація.
“У Центрі зайнятості мені сказали, що не поставлять на облік, як інших атовців, тому що немає військового квитка.
В наказі про звільнення звучить: “З постановкою на військовий облік”, тож я спробувала знову стати на облік у військкомат та отримати там військовий квиток. Розмова була такою, як і після НГУ: “Доведи що служила!”, – згадує дівчина.
Скільки Майя не пояснювала військовому комісару, що має всі накази про звільнення та зарахування на службу в НГУ, та його це не переконало, бо, мовляв, “таких наказів можна наштампувати безліч”.
В Луцьку завдяки підтримці друзів та розумінню зі сторони Центру зайнятості дівчину таки поставили на облік без військового квитка.
Та це не єдина ситуація, коли відсутність військового квитка закриває Москвич доступ до можливостей, які передбачені для учасників бойових дій.
Майя хотіла пройти курси англійської мови у Києві для колишніх військовослужбовців від НАТО і там теж попросили у неї військовий квиток.
“ТЕПЕР ХОЧЕТЬСЯ САМІЙ КЕРУВАТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ”
Несення служби та перебування у системі її змінило. І сьогодні вибір Майї – бути вільною та робити те, що подобається.
Після напруженого перебування в “Миротворці”, де не існувало інших правил, окрім як “підкоряйся” дівчина вирішила: власна справа – це вихід, тому що надалі сприймати накази вже не має бажання.
“Хочеться самій керувати своїм життям, часом, а не бігти на роботу, підлаштовуватись… І коли я думала, чим займатися, то мені чомусь захотілося щось садити. Тримати в руках землю, щось живе, бути дотичною до природи”, – розповідає Москвич.
Спочатку вона, як учасниця АТО, спробувала вибрати і отримати землю в Київській області.
Однак змінилось законодавство і в Держгеокадастрі їй сказали, що тепер атовці можуть обирати землю лише з того переліку, який пропонують. В Київській області не пропонувалось нічого.
“У моєї бабусі в селі є кілька соток землі. Хоча моє звільнення зі служби затягнулося, я восени все-таки встигла зробити маленький внесок у свою майбутню справу – за власні збережені кошти посадила невеличку пробну партію часнику”, – розповідає дівчина.
Джерело: www.volyn24.com
