ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Є дві дочки у мене, старшій доньці 48 років, молодшій – майже 40, – розповідає пенсіонерка Одарка. – Вважаю, що обом своїм
донькам я дуже добре допомогла, чим могла. Старшій квартиру віддала, на весілля такий подарунок їй зробила. Я як раз тоді спадок
отримала від матері, цю саму однокімнатну квартиру, і переписала її на дочку.
– Нічого собі! Це дійсно хороша допомога, квартира, як подарок на весілля. А молодшій своїй доньці теж потім квартиру купили, так?
– На жаль ні. Оксані, молодшій своїй донечці, квартири вже не дісталося. Їй я з дитиною допомагала дуже свого часу. Як тільки Оксана
народила, так я припинила працювати і сіла зі своєю онукою, з пелюшок її виростила, стільки сил своїх віддала дитині своєї доньки. У
колясці катала, в садок її щодня водила, потім в школу, домашні завдання з нею виконувала. Ну і попутно готувала їм, прала,
прибирала в квартирі. Розвантажила я свою оксану того часу з чоловіком по максимуму. Вони працювали з ранку до вечора,
заробляли гроші, платили свій кредит на квартиру.
Одарка відразу важко зітхає, а потім світлішає на обличчі, з’являється майже не помітна посмішка.

– Ну, тепер вже все, Оксанин кредит вже в минулому, як раз внесли останній платіж нещодавно. Тепер і у моєї молодшої доньки своя
квартира є! І внучка підросла, зараз їй вже тринадцять років, наречена майже. У цьому навчальному році сама вже всюди їздить, і в
школу, і на гуртки бігає. І уроки сама робить, і обід собі гріє. Справляється без мене, вона вже майже самостійна.
Здоров’я у Одарки останнім часом не дуже хороше, на жаль, і це її засмучує, поратися по дому, встигати возити туди і сюди внучку, а
також допомагати молодшій доньці, так, як робила раніше багато років поспіль, бабуся вже не може.
– По-хорошому, матері самій вже допомога потрібна! – міркує старша сестра, Тетяна. – У неї і тиск, і ще купа всього в додачу. В деякі
дні взагалі встати з ліжка не може. Я своїй Оксані кажу – маму твою сім’ю на шиї вивезла, тепер допомагати ваша черга прийшла.
Давай, доглядай трохи за мамою, і доньку свою трохи підключай, улюблену бабусину внучку, яку вона з пелюшок виняньчила.
У Тетяни, до слова сказати, двоє дітей, вже дорослих, дочка і син. З чоловіком вона давним-давно розлучилася, і живе зараз в тій самій,
давним-давно подарованої матір’ю квартирі, яку Одарка ще тоді отримала у спадок.
– А твої діти що? Хіба не улюблені внуки? – мовила Оксана.
Тетяна навіть образилася на ці слова, спохмурніла відразу.
– Мої діти? Та ні, звичайно, ти що! – каже Тетяна. – Яке там – улюблені! Мої діти свою бабусю в дитинстві майже і не бачили. Спочатку
вона молода була, працювала, їй було не до онуків. Приїжджала до нас по великих святах. А потім Оксана народила, і все! Мама з
ранку до вечора там, з онучкою сидить з ранку до ночі! Зі своїми дітьми я сиділа сама. Так, в декреті я просиділа шість років, уявляєш?
Тетяна відразу зітхає.
– Та й потім, після декрету, з двома дітьми без допомоги багато не напрацюєш. То лікарняні, то з садочка терміново забрати. Звичайно,
кар’єру ніяку я не зробила, на відміну від нашої Оксани, яка працювала і в вус не дула – де там дитина, що з нею, поїла її донька, чи не
поїла, дійшла зі школи чи ні. Оксані було байдуже до того, адже вона знала, що там з дитиною вдома мама, вона впорається з усім.
– Ми з чоловіком всього добивалися самостійно! – розповідає молодша, Оксана. – На початку спільного життя у нас нічого не було
свого. Я прийшла до нього багато років тому, зі спортивною сумкою речей в орендовану кімнату. Комусь батьки на весілля квартири
дарують – ось хоч моїй старшій сестрі Тетяні, наприклад. А мені квартири вже не дісталося. Довелося заробляти самим. Впоралися,
звичайно, але ж вся молодість на це пішла. Я дитини свого майже не бачила – вона з бабусею росла, поки я гроші заробляла.
– Так, бабуся ваша часто розповідає про твою донечку, дуже любить внучку.
– Мама любить мою доньку, я знаю, сумує за нею сильно вона. Вона ж тепер у нас буває куди рідше – хворіє. Сильно постаріла за
останній час. Я вже Тетяні говорила – треба щось робити! Якось допомагати матері. Я взагалі вважаю, що доглядати батьків в старості
повинні ті діти, яким допомогли з житлом, а мама їй цілу квартиру віддала. Ну а що? Їй мати подарувала безпроблемну та безтурботну
юність. У неї з самого початку була квартира, на відміну від мене! Ні, ми з чоловіком, звичайно, теж не усуваємося від цього, будемо
допомагати в міру сил. Але основна частина проблем, вважаю, повинна бути на сестрі Тетяні. Мама її завжди більше любила, якщо
чесно, і квартира – це показник.
А як вважаєте ви, хто з дочок повинен доглядати матір на старості років: старша, або молодша? Отримавши нерухомість? Чи молодша
сестра, якій мама дуже допомогла в житті?
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – pixabay