Галина з Володею мають двох синів: Олексія та Руслана. Ті вже дорослі чоловіки давно, мають свої сім'ї. Олексій, їх старший син, давно живе в місті, став солідним чоловіком, в село приїжджає рідко, ал
Галина з Володею мають двох синів: Олексія та Руслана. Ті вже дорослі чоловіки давно, мають свої сім’ї.
Старший Олексій вже давно живе в місті, має там сім’ю і двоє дітей. До батьків приїжджає дуже рідко, а останній рік, коли добиратися
не просто, то взагалі батьків не провідував, казав, що усі сидять вдома.
Але й до того багато років приїжджав, як гість. Батьки раділи йому дуже, дітям дарували тисячі гривень, синові теж сунули конверта.
Олексій, звичайно, не дуже хотів брати, мовляв, що це для нього не гроші, він живе не бідно, але спокійно клав конверта до кишені, не
дивлячись на те, що там лежала мамина пенсія не за один місяць.
Гостювали вони десь тиждень, батьки готували поросятко, але ні син, ні невістка жодного разу за цей час ні в хлів не заглянули, ні на
город не вийшли, таке враження,що там все саме доглядається та росте.
А Руслан, молодший син, живе на сусідній вулиці. За гостя батькам він ніколи не був, бо щодня приходив допомагати поратися по
господарству, батьки вже й перестали помічати ту турботу. Ніколи ні молодшому синові, ні невістці, його дружині, нічого не куплять,
лише інколи їх дітям жменю цукерок дадуть.
Галина усім людям та родичам своїм вихвалялася Олексієм, що син у неї такий розумний, такий молодець, в місті добре влаштувався,
має гарну роботу, гроші добрі заробляє.
Батьки вже й заповіт склали на двох, щоб ніхто не образився, усім догодити, не дивлячись на те, що гроші лише старшому синові
постійно відкладали, він живе там далеко в місті, там ціни високі, грошей багато треба, а Русланові в селі живеться легше, в нього й
машини навіть немає, на бензин не потрібно витрачатися. Тац взагалі, навіщо йому та машина? В селі і на велосипеді можна їхати.
А якось Ркслан занедужав, день не йде до батьків, тиждень, другий. Мати вже й сердитися почала, батько бурчить, бо робота в обійсті
вся стоїть, зовсім нічого не робиться.
Тоді вперше за довгий час Галина сама переступила поріг невістчиної хати. Вже повчати сина хотіла, що батькам нічим не допомагає,
вже по дорозі слів дібрала потрібних, щоб висказати все, що накипіло за ці дні, молодшому синові.
Зайшла, а він тихенько лежить в своїй кімнаті, дружина на роботі, діти в школі, нікому й водички подати. Дружина обід зготувала, а
чайку гарячого ще й попити б, та сам не може зробити, чекає поки дітки прийдуть допоможуть батькові.
Як Галина те все побачила, почула всю правду від сина, дуже прикро їй стало.
Вона з порожніми руками прийшла до сина докоряти, що не допомагає своїм батькам, а сама чим допомогла своєму рідному синові,
адже її турботливий син нічого доброго від неї за багато років не бачив, навіть зараз живе в будинку дружини.
Галина стала клопотати біля свого сина, просиділа в невістки до ночі. А на ранок вони вирішили, що хату залишать Руслану, бо крім
нього їм й води на старості років буде нікому подати, надіятися в цьому житті батькам стареньким більше немає на кого. І вранці
побігли вдвох у селищну раду, забрати заповіт, а все що мають оформити на свого молодшого сина Руслана.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – kiev.freeads
