Я б навіть не могла припустити, що у мого чоловіка хтось є, але вчора до мене приходила молода дівчина. Просила відпустити його, довго розповідала, що він мене не любить, а просто шкодує, що з нею йом
У мене дуже дбайливий, люблячий чоловік, у нас завжди була зразково-показова сім’я. Чоловік працює, коли не сильно зайнятий, по
дому допомагає. На роботі інколи затримується, але завжди і в магазин на прохання заїде без проблем і допоможе вечерю
приготувати. Всі вихідні ми завжди проводили разом, всі плани у нас спільні. Разом нам ніколи не було нудно.
На початку відносин між нами була справжня любов, яка потім переросла в повагу, розуміння, у щось більше. В те, що не губиться на тлі побуту і постійної втоми.
Через кілька років я народила доньку. Чоловік був дуже щасливий, допомагав мені. В основному, я займалася з нею, але на вихідних
вона з нього не злазить. Дуже любила тата. Після народження дитини всі наші бажання стали йти на задній план. Так само, як і спільне
проведення часу. Допомогти нам нікому, з донькою займаємося самі, тому наодинці майже ніколи не буваємо.
Я стала помічати, що чоловік дуже холодний зі мною. Колишньої турботи, любові, інтересу до мене немає ніякого. Тільки питання про
дочку і її справи. Він так само допомагає мені по дому, так само виконує прохання, тільки все частіше почав дратуватися, почав
злитися на мене, що десь не встигаю. Адже я вдома весь день, а він працює, значить, він головний годувальник, а я домогосподарка, і
повинна все робити сама.
Розбіжностей багато, я намагаюся згладжувати кути, але сама вкотре помічаю, що чоловік мені на поступки не йде. Буває, я морально
дуже втомлююся, одна в чотирьох стінах, з дитиною треба встигнути і приготувати і прибрати. Коли він приходить додому, я чекаю хоч
якоїсь ніжності, але у відповідь отримую тільки холод і чергові питання про дочку.
Кажу йому про це. Кажу, що мені любов його потрібна, увага. А у відповідь він ображається, бо не розуміє, що я від нього хочу.
Спимо ми давно в різних кімнатах. Ночами до доньки встаю часто, йому це заважає. Нам навіть поговорити окремо нема про що.
Тільки дочка і його робота. Скоро я вийду на роботу сама, віддам дочку в садок, але не знаю, чи змінить це щось.
Я б навіть не могла припустити, що у мого чоловіка хтось є, але вчора до мене приходила молода дівчина. Просила відпустити його,
довго розповідала, що він мене не любить, а просто шкодує, що з нею йому буде краще. Я її вислухала, звичайно, навіть не злилася
чомусь. Накотилася якась втома, хотілося закрити двері і більше ніколи нікого не бачити.
Коли прийшов чоловік з роботи, спробувала з ним поговорити, але він просто закрився в кімнаті і сказав, що йому треба подумати. Про
що думати? У нас квартира в кредиті, яку ми ще разом сплачуємо, спільне життя, дочка, врешті-решт. У нас сім’я. І якщо це була
випадкова зрада, це можна обговорити, поговорити, спробувати зрозуміти і пробачити.
Я багато разів намагалася достукатися до нього. Він начебто чує мене, але зовсім не слухає. Мені всього 28 років, люди кажуть, що я
симпатична, завжди за собою намагаюся стежити, готувати смачно, не лаятися з ним через дрібниці. Не руйнувати ж все через якусь інтрижку?
Я свого чоловіка люблю, яким би він не був. Намагаюся прислухатися до нього, бути хорошою дружиною. Вірила в те, що це просто
тимчасові труднощі, що це пройде, і ми станемо ще ближче, ніж раніше. А тепер сама не знаю, що думати, адже чоловік навіть говорити
зі мною не хоче. І що буде далі, теж не знаю.
Фото ілюстративне – zen.yandex.
Джерело
