Я дізналася про минуле свого чоловіка, але мені було все одно. До того моменту, коли вперше за довгий час не подзвонила Катя
Мене звати Сніжана, мені 37 років. Зараз я в стосунках з чоловіком, вже півтори роки. Його звуть Валерій, і йому 42.
З Валерієм ми почали жити разом практично відразу. І хоч у нас є невелика різниця у віці, повірте, цей союз абсолютно взаємний і рівнозначний. Заробляємо ми практично однаково, та й на свою зовнішність я ніколи не скаржилася.
Однак є проблема. Справа в тому, що Валерій пішов з сім’ї прямо до мене. Ні, я його не повела, я навіть не одразу дізналась, що він був одружений.
Все сталося так: незважаючи на середні доходи Валерія, його колишня дружина Катя хотіла завести третю дитину. Сама вона весь час була в декреті і ніколи не працювала. А грошей, ясна річ, не вистачало. А тут ще й третього малюка подавай.
Валерій зібрав речі і поїхав на зйомну квартиру. Не забуваючи, втім, частину зарплати віддавати дружині. Надалі подружжя не знайшли спільної мови і розлучилися.
Тільки через якийсь час ми з ним познайомилися і він відразу переїхав до мене. У мене житло просторе, але чоловіча рука йому б не завадила.
І деякий час ми дійсно жили душа в душу. Я дізналася про минуле свого чоловіка, але мені було все одно. До того моменту, коли вперше за довгий час не подзвонила Катя.
Звичайний дзвінок від колишньої, якісь проблеми зі старшим сином у школі. Потрібно забрати, вислухати тираду від завуча і завезти додому. Ну що ж, всяке буває, заразом і з дитиною побачиться.
Потім були й інші випадки, коли «ніхто, крім Валєри», не міг допомогти. Наприклад, відвезти стару пральну машину в ремонт, домовитися з місцевим провайдером провести інтернет-кабель в квартиру. І ще купа всього дрібного.
Розумієте, так? У колишньої мого чоловіка є батьки, брат і купа подруг, які вічно приходили до неї в гості, поки Валерій був на роботі. І з половиною її прохань міг би впоратися навіть дитина, але їй завжди потрібна допомога саме від Валерія.
Якось це дивно, чи не так? Ах так, забула сказати ще дещо: всі родичі Каті досі впевнені, що Валерій ось-ось нагуляється і повернеться назад. Мовляв, просто такий період.
Хоча мені він каже, що йому не потрібні минулі відносини. Побачитися з дітьми на нейтральній території і без колишньої дружини – це максимум того, що він хоче.
А те, що він так часто їздить допомагати Каті, – це просто такий у неї зараз період, що все йде шкереберть. Типу скоро вона розбереться, як жити самостійно, а поки йому потрібно трошки їй допомагати.
Але в моєму розумінні Катя поводиться просто огидно. Використовувати роль жертви, щоб повернути чоловіка. Ну що може бути підлішим?
Тепер розповім, до чого я написала всю цю історію. Вся справа в останньому «проханні» Катрусі.
Ми з Валерою сиділи на кухні, вечеряли. Дзвінок, і я вже розумію, хто це може нас турбувати о 8 вечора. Після довгогої телефонної розмови Валерій мовчки подивився на мене і почав збиратися.
Виявилося, що його син сильно захворів і є підозра, що вся справа в тому самому вірусі, який зараз у всіх на слуху.
Всі вихідні Валерій не брав слухавки. А до кінця тижня прийшов весь пом’ятий і з винуватим поглядом. Каже, там жахлива ситуація, напевно, захворіли всі.
У відповідь я почала кричати (визнаю, не стрималася), чому тоді покликали його, а не когось із родичів ?! Виявляється, вільними були тільки її батьки, а вони ж старі – їм хворіти не можна. А мені, виходить, можна!
Ось так, тепер я подумую про те, щоб щось поміняти в стосунках, якщо не обірвати їх взагалі. Це що ж виходить? Бігати Валерій буде до дружини, а жити у мене?
Я й справді ризикую і все інше. А ще, ну посудіть, його ж не було так довго. Як ви думаєте, може, там і не хворий ніхто зовсім, а це просто такий спосіб легально провести час з колишньою? Я вже нічого не розумію.
