Я і подумати не могла, що мої добрі наміри зачеплять невістку за живе. Але ж я постійно допомагаю їй з онуками, чому зараз вона розгнівалась?
Сьогодні субота, як зазвичай я прийшла до дітей. Виявилось, Юру викликали на об’єкт через проблеми з постачальником. Він у мене старший інженер. Але такі виклики бувають дуже рідко. Вдома була Оленка з дітлахами.
– Мирославо Іванівно, добрий день, – привіталась невістка.
– Добрий день, сонце.
– Посидите трошки з малими? Мені треба відбігти на пошту, забрати посилку.
– Звісно посиджу.
Оленка пішла, діти захоплено дивились якийсь мультфільм по телевізору. А я тих мультиків не розумію. Пішла мити руки в ванну кімнату і трохи зніяковіла: заляпане скло, брудна білизна, волосся у раковині. Було дуже неохайно. Невістка вся в справах, доглядає за дітьми, не вистачає рук на всі домашні клопоти. А я допоможу, все одно нічим не зайнята, а Оленці легше буде.
Прибирання зайняло близько сорока хвилин. За той час і машинка прання закінчила. Я якраз вивішувала білизну на балконі. Аж ось відкрились вхідні двері:
– Я вдома!, – прийшла невістка.
– Я на балконі, – відповіла я.
– Добре, я тільки руки помию
За кілька хвилин Олена підходить до мене.
– Ви що, поприбирали у ванній?, – запитала вона.
– Не тільки. Я ще от прання зробила, вже і розвішую його.
– Навіщо це? Хто вас просив?, – змінилась в обличчі Олена.
– Та ніхто не просив, я просто…
– Немає чого господарювати у мене вдома. Я сама впораюсь.
Я була в такому шокові, що навіть не знала, що їй відповісти. Я ж не хотіла тикати носом чи соромити її за це.
Я образилась і пішла.
А ввечері до мене подзвонив син. Я думала, він перепросить за поведінку дружини, але ні:
– Мамо, це було дуже негарно порпатися у наших речах. Навіщо ви це зробили? Хотіли дорікнути Олені, що вона не може сама поприбирати у кімнаті?
Мені стало дуже образливо. Хочеш як краще, а виходить як завжди.
