ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– От чесно кажучи, я коли на першу зустріч з цією Галиною пішла, думала, що вона, напевно, дружина якогось багатого бізнесмена:
стільки вимог до своєї майбутньої няні нею було озвучено, – усміхається 50-річна Оксана. – Вища педагогічна освіта, правильна
красива вимова, досвід роботи в хороших сім’ях з дітьми, рекомендації тільки найкращі. Ну, у мене це все є, і ніби як по телефону моя
кандидатура її влаштувала відразу, а я, звичайно, була тільки рада цьому.
– Зрозуміло. Запросила тебе, значить, ця пані Галина на співбесіду?

– Так, звісно. Приходжу. Старий панельний будинок, квартира на першому поверсі. Ну, я навіть не знаю, як описати. Все старе, добре
поношене, все з минулого століття. Ремонту в квартирі, судячи з усього, не було ніколи, меблі якісь незрозумілі, палас на підлозі, дірки в
лінолеумі закриває.
А найголовніше, в кімнаті на стіні килим і сервант з кришталем старим. У моїх батьків, і то вже такого немає. Потім з’ясувалося, що
квартиру Галина орендує, взагалі, уявляєш? І кришталь, і килим – все це господині тієї, прибирати вона їх не дозволяє. Ось так, у людей
ні кола ні двора, двоє маленьких дітей, дружина в декреті, працює один чоловік. А вони няню наймають для своїх двох дітей.
Нянею Оксана працює вже досить давно, чимало років вона доглядає за людськими дітьми. Свого часу, в юності, вона закінчила
педінститут, просто щоб була хороша вища освіта. Йти працювати з дітьми серйозно і не думала ніколи, при тому, що у неї до цієї
справи талант: діти її люблять, і ладнає вона з ними завжди дуже добре. Проте, отримавши диплом, в сторону школи Оксана навіть не
подивилася, влаштувалася працювати в офіс.
Спочатку пішла секретарем, освоїла офісну техніку – справа відбувалося на початку дев’яностих, коли тільки з’явилися комп’ютериксерокси-факси, і все це було в дивину. Потім стала менеджером, а пізніше доросла і до начальника відділу. Паралельно роботі
вийшла заміж, народила одного за іншим двох дітей, благополучно повернулася на стару роботу з декретів. Загалом, жила і
працювала, як всі люди. Ну або принаймні, як більшість: з понеділка по п’ятницю з десяти до дев’ятнадцяти.
А сім років тому раптово звільнилася в нікуди і пішла працювати нянею.
– Майже всі знайомі дуже здивувалися – сміється Оксана. – Усі родичі і знайомі мені радили одуматися, не звільнятися – мовляв, потім
нормальної роботи у віці за сорок вже не знайдеш. А мені й не потрібна «нормальна» робота! Я вже цього офісу наїлася до
неможливості. Зараз мене все влаштовує. Графік гнучкий, багато вільного часу залишається на себе, та й одяг модний і новий щодня
для роботи купувати не потрібно і косметики шарами накладати. Та й взагалі, користі як няня я приношу набагато більше.
Весь цей час Оксана пропрацювала в одній сім’ї, практично зріднилася з господинею. Хороші дуже люди, досить-таки заможні,
четверо дітей у них, від року до чотирнадцяти. Оксана була «на підхваті»: то в школу проводити, то на гуртки якісь, то вдома з
молодшим посидіти, то погуляти з коляскою. Працювала із задоволенням, залишилася б і далі, але сім’я зібралася переїжджати за
кордон.
Господиня рекомендувала її своїм подругам, але працювати у них Оксана не стала: одна живе на протилежному кінці столиці, їздити
дуже далеко, адже більше двох годин лише в дорозі проводити потрібно, а друга запропонувала просто дуже активний графік з восьми
до восьми, та ще й з можливими переробками. Оксані ж жити в чужій сім’ї зовсім не хотілося, навпаки, вона планувала знизити
навантаження. Працювати із задоволенням пів дня, а в решту часу займатися собою і своїми справами.
І тут раптом подзвонила ця Галина, хтось дав їй Оксани телефон. У неї двоє дітей, молодшому вісім місяців, старшому три з
половиною рочки, чоловік постійно на роботі, і молода мати вже не справляється одна з малими дітьми, каже, що втомлюється дуже.
Коли молодша дитина лежала в ліжечку, було простіше. Тепер же в ліжечку його не втримаєш, малюк впевнено повзає по всій квартирі,
і брати цілі дні безперервно тільки тим і займаються, що роблять безлад в будинку.
Витягнути їх двох на вулицю для Галини теж проблематично, і вона вже геть сил немає, ледве говорить, настрій хороший зовсім
відсутній у молодої жінки. Чоловік запропонував найняти няню – нема на цілий день, а на кілька годин, щоб Галя могла трохи відпочити
і відновити свої сили.
А самій Оксані дуже сподобалося те, що жила Галина з сім’єю практично поруч, на сусідній вулиці. І графік пропонувала такий, як
Оксана і мріяла. Кожен день потроху працювати для того, щоб якусь копійку мати, а решту часу присвячувати собі і своїм власним
справам.
– В результаті дві-три години я жодного разу у них не працювала! – усміхається Оксана. – Як мінімум, годин п’ять. Як прийду, то одне, то
інше. Дивиться на мене благальними очима: а ви зможете сьогодні затриматися? Начебто і шкода мені цю жінку. Кажу, ну я ж не
безкоштовно тут, можу і затриматися, якщо треба. Чесно кажучи, не знаю, навіщо вона народила другу дитину з такою невеликою
різницею. Сидіти вдома з дітьми явно не її. Маючи одну дитину, вже можна було це зрозуміти.
Але найбільше Оксані було незрозумілим те, що живе сім’я її роботодавців дуже скромно, якщо не сказати більше.
– Купувались тільки найпростіші дешеві продукти, все по знижкам, і по рахунку. Я собі свою їжу приносила, звичайно, але ось колишня
господиня мене постійно чимось пригощала, чай ми з нею пили постійно. Тут – жодного разу, їм самим мало. Взуття, одяг і у дорослих, і
у дітей все нова. Галина мало не в дірявих кросівках – якось вона прийшла додому з прогулянки, на вулиці мокро було, роззулась, йде
по коридору, дивлюся, а за нею сліди мокрі від шкарпеток. Зате няню найняли. Я просто в подиві була. Вирішила – місяць відпрацюю, і
буду йти. Попередила заздалегідь, зрозуміло.
Але Оксану чекало ще одне випробування – потрібно було ще отримати гроші за свою роботу.
– Оплата була обговорена за годину, годинник ми з нею рахували – записували на папірець в коридорі! – розповідає Оксана. –
Підійшов день оплати. Ой, а скільки я вам винна? Я кажу, ну ось, множ. Ой, як багато, каже, у мене стільки немає сьогодні, давайте
завтра? Я кажу, ну добре, завтра, але завтра я у вас останній день. Сподіваюся отримати розрахунок.
– Зрозуміло. На наступний день теж у неї грошей не було?
– Ну, щось типу того. Ось, каже, чоловік вчора приніс аванс за пів місяця, тут приблизно стільки, скільки я вам повинна, ну може на пару
сотень більше. Якщо я вам віддам, то мені не буде чим годувати дітей! Більше у мене грошей немає зараз, дитячі тільки через два
тижні прийдуть, ізарплата у чоловіка тоді ж. Ну ви ж не заберете у нас все, говорить? Давайте, я вам половину віддам, а половину –
коли-небудь потім?
– Що ж. Ну і ситуація.
– Загалом, я на таке не пішла. Забрала у неї всі гроші, які вона була мені винна і пішла, ось і все. Чоловікові ввечері розповідаю, а він –
слухай, каже, ну може дарма ти так? Ми все-таки не потребуємо, працюєш ти не стільки заради грошей, скільки заради спілкування.
Діти вже дорослі у нас. Залишила б їй половину! Ну не збідніли б ми від такої смішної суми.
Я як послухала чоловіка, то замислилася. Дійсно, а чи правильно я вчинила? Можливо, варто було б залишити їй частину тих грошей?
Просто не розумію, якщо ти не можеш дозволити собі няню, то навіщо ти шукаєш людину для цього?

 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел.