Я, ледь закінчила університет, годую старшого братика, який в свої майже 40 повинен міцно стояти на ногах!
Він живе на дачі, будує там свій будинок. Будує його вже багато років, оскільки грошей ні на матеріали, ні на робочих немає. Та й звідки їм узятися, якщо він не працює? Запитайте, як він живе, що їсть і так далі? Йому пощастило, тому що у нас є жаліслива мама, яка віддає йому майже всю свою пенсію, а потім сама сидить без копійки і просить у мене і у сестри на продукти.
Мені не шкода для мами грошей, розумієте? Мені шкода, що вона весь свій віддає дорослому мужику, який не в змозі влаштуватися на роботу або навіть спробувати. Вона шкодує його, як мати, а він її зрозуміти або пошкодувати взагалі не намагається.
Буквально пару днів назад і я, і сестра відправили їй грошей, а сьогодні вона дзвонить і плаче, що немає ні масла, ні хліба будинку. Що їхати на дачу (до синочку) нема на що, навіть на електричку грошей немає. Але ми-то знаємо, що не могла вона так швидко все витратити – там багато було. Вона всі продукти йому відвозить, а сама сидить потім напівголодна. Я злюся на брата, що він допускає таку ситуацію – коли мати сидить голодна, а всі її гроші у нього.
Чому я, наймолодша, ледь закінчила університет, повинна годувати старшого братика, який вже давно повинен міцно стояти на ногах? Чому сестра повинна віддавати йому частину грошей, яку могла б витратити на своїх дітей?
