Я молодих відразу після весілля в свою квартиру впустила, сама оплачую комунальні послуги, щоб боргів не назбиралося. Зять знову без роботи сидить, і не поспішає нову шукати. Донька постійно приходить
Свого зятя Сергія Віра Дмитрівна відверто не розуміє: вона впевнена, що її дочка чотири роки тому могла б вийти заміж і трохи краще.
Дочка сидить в декреті з дворічною дитиною, а зять по ідеї, мав би забезпечувати сім’ю, але, на жаль, цього не робить. Сергію всі роки
шлюбу якось зовсім не щастить з роботою. То звільнять, то не платять, то ще щось.
При цьому живуть «молоді» в квартирі, що належить Вірі Дмитрівні. За житло всі роки платить вона сама, оскільки не хоче накопичення
комунальних боргів. Так, чого доброго, можна накопичити такі недоплати, що потім взагалі не розквитатися, а не те так і взагалі
квартири позбудешся. Зятю то що – не його ж квартира. На нього надії немає. Вірі Дмитрівні простіше заплатити вже самій і спати
спокійно.
Але це ще не все: дочка раз у раз вдається до матері і просить «позичити грошей» на їжу. Хоча з чого їй віддавати-то? Віра Дмитрівна
прекрасно розуміє, що «позичити» в даному випадку означає просто «дати».
Але ж і відмовити теж не можна: в сім’ї маленька дитина, не буде ж дворічна онучка сидіти на макаронах. Дитині треба їсти овочі,
фрукти, якісну молочку, м’ясо.
Тільки Сергія це, здається, зовсім не хвилює.
