Я ніяк не могла знайти вдома свою нову сукню, запитала чоловіка, чи він не бачив. А він каже – приходила Віра, щось міряла, можливо, вона сукню і забрала. У чоловіка є сестра. Перші років десять, вона
На вихідних мене запросили на день народження до знайомих, я вирішила одягнути свою нову сукню. Але, обшукавши всю квартиру, обновки я не знайшла. І тут я запитала чоловіка, чи він не бачив мого вбрання, а він каже – приходила Віра, щось міряла, можливо, вона сукню і забрала.
Я була ошелешена, стільки років живу з чоловіком і ніяк не можу звикнути до того, що молодша сестра чоловіка приходить до нас, як до себе додому. Ну як так можна?
Я не можу знайти спільну мову з родичами чоловіка. Нічого з собою зробити не можу, настільки мене чіпляють навіть будь-які дрібниці, пов’язані з ними. Періодично навіть можу думати про розлучення, тільки б вони зникли з мого життя. Заміжня я вже 14 років. У чоловіка є сестра. Перші років десять, жила вона собі спокійно, нікого не чіпала, бачилися у свята, і я до неї ставилася цілком позитивно. А ми з чоловіком ці роки працювали, заробляли, довго, нудно і важко. Фінансово ніхто і ніколи не допомагав, ми з ним з зовсім простих сімей, скажімо так. Потім придбали житло, і останні років сім сестричка сидить на шиї у брата (мого чоловіка). Кожні вихідні вона з мамою приходять в гості, сидять днями, просяться на ночівлю, бідкаються, ниють, їдять цілий день. Мені не шкода, але у мене один вихідний, в який я повинна готувати для них і обходити. До слова, грошима допомагаємо регулярно, але вони люблять поїсти, а готувати не люблять.
Дуже любить приходити, коли мене немає вдома. Нишпорить по моїм шаф, про холодильник взагалі мовчу. Знає всі мої парфуми, речі, взуття, прикраси, де лежать.
З чоловіка тягнуть по повній і грошима і технікою, та мені й не шкода раніше було, ось чесно, але останні кілька років це вже просто здирництво пішла, а ми не настільки забезпечені. Намагалася з чоловіком поговорити, але починаємо лаятися. А найголовніше, все б це нічого, але до мене сестриця чоловіка відноситься, як до порожнього місця. Навіть все, що випрошує, ось навіть все що стосується
жіночої частини (посуду наприклад, продукти які побачила на кухні), вона починає просити у чоловіка, ніколи не запитає в мене.
Жодного разу вони не пішли з порожніми руками (чашечку, ложечку, пляшечку, духи, порошок, медик, масло, шампунька, шарфик, навушники). Як цигани, ну чесно. Роззувається в коридорі і вже бачить нову сумочку через дві кімнати і питає: «Ой, нова сумка». Вийде в коридор, і поки я зайнята на кухні, міряє мої пальто і взуття.
І як я не намагаюся сама себе вмовляти, що люди різні, зате з чоловіком все добре, і це єдина моя проблема, все одно мене від неї підкидає.
Люди, порадьте що-небудь! Я вже і речі все ховати початку, абсурд якийсь. Допоможіть, будь ласка, порадою.
Фото ілюстративне – freepik.
