Я ніяк не можу заспокоїтися, відчуваю, що все, що сказала дружина сина – це неправда. Я навела справки у людей, які були разом з нею на заробітках, так одна жіночка мені сказала, що точно знає, що нев
Як і кожна мама, своїм дітям я бажаю щастя. Мені 54 роки, у мене двоє дорослих дітей – син 30 років і дочка 28 років. Ростила я їх
практично одна. Мій чоловік тяжко захворів, коли діти були дуже маленькими. А потім його не стало, і всі клопоти по вихованню дітей
лягли на мої плечі.
Було дуже важко, але я не здавалася. Я підняла на ноги моїх дітей, жила завжди тільки для них, особисте життя не влаштовувала,
боячись, щоб моїх дітей не образив чужий їм чоловік.
Між моїми дітьми завжди були ревнощі з боку сина. Він завжди вважав, що я дочку люблю більше і даю їй всього більше, ніж йому. Коли
діти трохи підросли, я почала їздити на заробітки. Я побудувала будинок для обох і допомагаю обом однаково.
Донька вийшла заміж, зять хороший, все у них до ладу. Нещодавно у них народилася донечка. Донька зараз в декреті, працює лише
зять. Я допомагаю їм чим можу.
У сина теж є дружина, правда, офіційно вони не розписані. Дівчину звати Зоя, вона старша за сина на три роки. Не подобається вона
мені, ніколи слова доброго не скаже.
Два роки тому співмешканка мого сина поїхала в Польщу на роботу, а коли приїхала, оголосила, що чекає дитину і стверджувала, що
дитина мого сина. ДНК робити не погодилися. Розумію вона, а й син її підтримав.
Але я ніяк не можу заспокоїтися, відчуваю, що це неправда. Я навела справки у людей, які були разом з нею на заробітках, так одна
жіночка мені сказала, що точно знає, що невістка зраджувала моєму синові.
Я не втрималася, і все йому розповіла. Але замість того, щоб мені подякувати, син образився на мене і просив ніколи більше не
втручатися в його життя.
І з цього моменту в моєму домі все пішло шкереберть. Моя дочка і я стали ворогами для мого сина. Його цивільна дружина забрала
його до себе додому, він пішов за нею, а нас більше не хоче визнавати. Тільки, коли потрібні гроші, приходить і каже: «Мені потрібні
гроші». А мені потрібен мій син!
Я думаю, що я втратила сина, тільки тому, що не могла жити, знаючи цю брехню і мовчати. Невже в цій ситуації вже нічого не можна
змінити? Не розумію, чому він так сліпо довіряє своїй дружині? Як мені його переконати?
Фото ілюстративне – bobruisk.
Джерело
