Я покликала Дмитра жити до себе, бо у нього було нелегке життя: він жив з мамою і двома сестрами в одній квартирі. Ми з ним домовилися, що будемо усім говорити, що він орендує у мене кімнату, щоб люди
Все-таки я вирішила саме сюди написати, бо не бачу підтримки і розуміння з боку моїх близьких та рідних людей. Всі сміються, не
розуміють мене: що я вже немолода жінка знайшла собі чоловіка на 20 років молодше за себе. Можливо, серед читачів знайдуться ті
люди, хто мене підтримає, хоча б добре слово напише. Я щиро надіюся, що чужі мені люди допоможуть знайти вихід з моєї ситуації, бо
я так втомилася зустрічати на собі осудливі погляди. Ну хіба я не маю права на своє щастя?
Мій Дмитро так само мене щиро кохає, як і я його. Ну і що, що мені 45 років зараз, а йому 25, почуття щирі нікуди не дінеш. Але нас, на
жаль, ніхто зовсім розуміти не хоче.
Я вже була двічі заміжня. Перший чоловік був людиною нехорошою, я згодом з ним розлучилася ще відразу, бо зрозуміла, що щасливе життя з ним мене не чекає.
З другим чоловіком прожили ми 7 років разом, але дітей у нас не було. Загалом, дітей я не маю, життя стало сірим, адже живу одна,
постійно відчуваю себе самотньою людиною. Після другого розлучення я зрозуміла, що краще жити самій, одружуватися більше
ніколи не буду, не везе мені з сім’єю і все. Так я з усім змиралася згодом.
Мені особисто було дуже нелегко, коли мій другий чоловік одружився і та його дружина відразу народила дитятко, а я дула одна,
дитина – це моя мрія. Де в житті справедливість?
Але ось півтора року тому відбулася зі мною дуже цікава історія. Вирішила замовити суші. Ну що для себе готувати – я живу одна,
зазвичай на вечір перебиваюся сиром або яблучком – хочу бути стрункою, а тут захотілося свята для душі і я замовила суші, бо дуже їх люблю.
Приїхав кур’єр до мене додому. Коли я йому відкривала двері, замок зламався, я ледве відкрила, хлопчина такий хороший – не просто
суші мені замовлені привіз, а ще хвилин п’ять з моїм замком порався, щоб допомогти все полагодити, бо зрозумів, що я живу одна. Так
він мені сподобався, що через два дні я знову замовила суші і попросила, щоб привіз той же кур’єр. Дмитро тоді знову приїхав до мене
з моїм замовленням, я йому подарувала чисто символічний подарунок – красивий чоловічий браслет на пам’ять. Запросила його на
суші, адже заздалегідь замовила їх на двох, він сказав почекати – через годину робота у нього закінчиться і він прийде.
Ось так все і почалися наші щирі відносини. Дмитро спочатку був дуже здивований, що мені скоро буде 45 роки, говорив, що виглядаю
максимум на 35 років. Розповідав, що вчиться на заочному, вже закінчує інститут, а підробляє так, тому що у нього в родині ще дві
молодші сестри, батька немає, матері своїй він допомагає, бо їй важко одній дітей забезпечувати. А ще Дмитро виявився з технікою
добре знайомий – вміє все полагодити, це теж його невеликий заробіток. У мене відразу знайшлося щось з техніки стареньке, що
потрібно було полагодити, але гроші Дмитро з мене не взяв, ми вже з ним тоді гарно дружили, просто дружили.
Але через три місяці дружніх зустрічей ми зрозуміли, що щиро кохаємо. Я знала, що це трохи, можливо, неправильно, що треба
зупинитися, але нічого з вдіяти не могла, бо душею мені сподобалася ця людина. Я стільки часу була самотньою, а тут поряд зі мною
з’явилася людина, якій я цікава, яка турбується про мене, я просто відчула себе щасливою жінкою.
А потім я йому запропонувала жити разом, бо знала, що у нього теж не легке життя, думала, що, можливо, нас з Дмитром звела доля,
щоб ми в цьому житті допомагали одне одному. Мені стало шкода його, ну що він тулиться в своїй двокімнатній квартирі з мамою і
сестрами, коли у мене теж двокімнатна квартира, і я живу одна? Мовляв, давай для всіх будемо говорити, що ти у мене кімнату орендуєш просто. Так і зробили!
Спочатку навіть його мама не знала, що господиня квартири – це співмешканка її сина. А потім пішли різні чутки і ми розкрили всю
правду нашим рідним і близьким людям. Скільки ж всього недоброго я почула про нас. Його мати навіть стала якось недобре
відноситися до мене відразу, не дивлячись на те, що я у Дмитра грошей за житло не беру, ні копієчки він не дає: частину своїх грошей
він витрачає на себе, частина матері віддає. До речі, за свою частину він купує продукти, іноді дарує мені якісь маленькі дрібничкиподарунки, сам себе одягає. Він уже працює після інституту за фахом, вже не кур’єр. А мені багато треба – за великим рахунком, як був
достаток під час самотності, так він і залишився. В фінансовому плані у мене зовсім нічого не змінилося.
Від Дмитра відвернулося багато друзів, адже їм не цікаво запрошувати його куди-небудь на вечірку, або день народження з жінкою,
яка вже стара за їхніми мірками. Подруги теж сміються, кажуть, що я не серйозно ставлюся зараз до життя. Всі перестали ходити до
мене в гості і до себе не кличуть, просто по телефону з ними розмовляємо.
Моя родина щодня мені говорить одне і теж, мовляв, гляди не виходь за нього заміж, він у тебе квартиру відразу забере. А я ось, якщо
захочу і вийду, їм яке діло до мене? Ще й заповіт на нього напишу, щоб цим родичам “хорошим” нічого не дісталося. Я живу в
батьківській квартирі, батьків уже немає у мене, я одна спадкоємиця на неї, може рідня на щось розраховує? Не дочекаються!
Ось пишу свою історію, зараз пізньої вечірньої пори, а мій Дмитро вже раз 7 мені сам подзвонив з роботи. Я поки вдома, працюю
дистанційно. Ось він дзвонить і питає: як я себе почуваю, який у мене настрій, що до вечері привезти? Смішний анекдот мені розповів,
зізнався черговий раз в своїх почуттях. Ось часто так чоловіки-однолітки так цінують своїх дружин? Ну чому, якщо така різниця в віці,
всім обов’язково на нас бруд лити? Заздрять або що?
Але найбільше я хвилююся за те, що рідні люди просто розлучать нас, бо постійно говоритимуть Дмитрові, що я йому не пара.
Можливо, нам варто виїхати в інше місто і почати щасливе життя з початку, де нас ніхто не знає? Скажіть, якщо мені 45 років, то що я не
заслуговую на своє жіноче щастя?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – 1news.
