Я свекрусі, звичайно, цього в очі не сказала.Ввечері, коли вже лягали спати, чесно сказала чоловікові, що думаю про її подарунок, і запропонувала тихенько здати їх на переробку і зробити з них щось пр
Свекруха подарувала мені і моїй дочці, якій 15 років, на Новий рік прикраси, їхні родинні. Так, вони золоті, з якимись камінцями, але у них такий старомодний позорний дизайн, що їх нікуди не одягнеш, просто соромно, бо засміють. А
ле чоловік вимагає, аби ми їх носили, щоб його мамі догодити…
Ми з чоловіком разом уже 17 років, у нас дочка і син. Живемо у будинку, на який нам свого часу пристойну суму грошей, десь 30 тисяч доларів, додала свекруха, і гроші ми їй не повертали, вона сама тоді сказала: подарунок.
Читайте також У мого чоловіка з’явилася коханка. Коли я про все дізналася, просила його зберегти сім’ю, пояснювала. що це тимчасове захоплення, але він мовчав.
Але через це, самі розумієте, ми з того часу немов в боргу перед нею, відчуваємо їй повинними. Вона у нашому домі, коли приходить у гості, – як хазяйка. Може йти на кухню і щось готувати, зі мною не порадившись, переставити щось по-своєму, зробити мені зауваження, що у мене смаку немає, якщо побачить якусь нову річ у домі, а вона їй не до вподоби. Але то таке, я взагалі не про це хотіла.
На всі свята свекруха, яка давно розлучена, як правило – у нас. Та ми звикли. Вона людина дивакувата, але в цілому нормальна.
Завжди щось дарує. Поки діти були менші, дарувала іграшки, одяг.
Але зі мною щодо подарунків, знову ж таки, ніколи не радилася, тому не завжди «влучала». Діти підросли – дарувала кілька разів гроші.
Ну а це «видала», як кажуть. Прийшла позавчора і заявила: принесла ось вам вже новорічні подарунки, бо якраз у святкові дні вони вамn пригодяться і порадують.
І вручила мені і нашій 15-річній донці прикраси, їхні родинні. Та такі, що погляд затримувати на них навіть не хочеться! Так, вони золоті, з якимись камінцями, але у них такий старомодний позорний дизайн, що їх нікуди не одягнеш, просто соромно, бо засміють!
Я свекрусі, звичайно, цього в очі не сказала. Навпаки, подякувала і спробувала замаскувати свої враження і справжню реакцію. Ввечері, коли вже лягали спати, чесно сказала чоловікові, що думаю про її подарунок, і запропонувала тихенько здати їх на переробку і зробити з них щось пристойне і гарне. Чоловік промовчав, а наступного дня заявив, що свекруха подарувала від щирого серці, і треба нам з дочкою ці прикраси носити, як є, щоб мамі догодити і не образити її.
Я відповіла, що ні я, ні дочка їх не вдягнемо, хай вони з мамою хоч що. Ну справді, не позоритися ж перед друзями, родичами, колегами!
Чоловік образився, можна сказати, ми посварилися. Навіть не знаю, як тепер цю ситуацію мирно вирішити.
І де вона, хай би їй грець, взялася зі своїми фамільними коштовностями прямо перед святами! Чи це точно рік такий, куди не поверни – якась халепа. Хай би вже скінчався скоріше…
