ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

На перший погляд моя історія може виглядати так, що я обділила свого брата спадщиною, але насправді все зовсім не так. Мені
довелося в житті багато працювати, тому я знаю, що таке гроші і як ними розпоряджатися, на відміну від мого брата. Він, як пішов з
материнського гнізда, ніколи довго ніде не затримувався. Він не вміє заробити гроші, а тому і не цінить їх.
Наші батьки розлучилися ще давно. Коли тато від нас ішов, він вирішив залишити будинок мамі. Через деякий час вона знайшла собі
нового чоловіка. Вітчим був чудовою людиною, він нас з братом багато чому навчив. Але трапилося нещастя. Нашого вітчима не стало,
від нього у моєї мами залишилася однокімнатна квартира.
На той момент я повинна була їхати на навчання, тому ми вирішили обговорити, що робити з квартирою, бо раніше ми її здавали. У
підсумку прийшли до того, що мама перепише її на мене – квартирка маленька, стара, але хоч не платити за гуртожиток, та й власність
якась.
Тоді мама вирішила, що будинок буде брату, який обіцяв доглядати за мамою. Але він незабаром виїхав і рідко з’являвся і то в
основному щоб грошей взяти «в борг» у мами або у мене, так як з роботою у нього зовсім не складалося.
Через 10 років не стало і мами. Брат тут же почав вимагати собі будинок. На той час він ніде не працював, до того ж, серйозно
захопився оковитою. Я все обміркувала, і вирішила, що віддати дім братові буде нерозумно. Продавши ділянку з будинком можна було
купити двокімнатну квартиру. Знаючи, що брат спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй частці. Думала – нехай будинок
буде наш спільний, брат може жити в ньому, ніхто його не гонить, сподівалася, що він стане більш розсудливим, але куди там.

Ми довго не могли поділити будинок і прийшли до висновку, що його слід продати і просто розділити за нього гроші. Коли це все
обговорювалася, я мала на увазі, що займатися цим будемо ми разом. В результаті виявилося, що я одна готувала будинок для
продажу, щоб він мав більш менш товарний вигляд. Грошей не вистачало, брат не виділяв кошти взагалі і мені довелося взяти кредит.
Я поміняла в будинку опалення, поміняла насос, бойлер для води і відреставрувала дах. Клієнта знайшла також я. Загалом по суті
брат не зробив зовсім нічого.
Оскільки все зробила я, я вирішила ці гроші не ділити, а просто придбала житло для себе і своєї сім’ї. Але залишити брата на вулиці
теж неправильно, тому я сказала братові, що він може пожити в моїй однокімнатній квартирі, що залишилася мені від вітчима. Він був
незадоволений цією новиною.
Я не робила це на шкоду йому, я завжди бажала своєму братові тільки добра. У підсумку він просто кинув мені ключі, вилаяв і пішов.
Відтоді він не з’являвся і я ніде з ним не зустрічалася. Хотіла подзвонити йому, але він змінив номер. Звичайно, живеться мені набагато
легше, так як це був якийсь вантаж для мене.
Але все таки це мій брат і мені прикро, що так вийшло. Який б не був родич, він все ж найближча і найрідніша мені людина.
Інколи мене гризе сумління – а чи правильно я зробила?
Фото ілюстративне – photosight.
Джерело