Я вже 200 днів не купую нових речей – і знаєте, що я зрозумів?
Кілька місяців тому я пережив один із найважчих досвідів життя – від раку помер мій тато.
Однак, наше суспільство не дає багато часу на поминання померлого – треба працювати. До того, треба приготувати багато документів та повідомити про смерть тисячі інстанцій. Закінчивши ці процедури, я вирішив навести лад у батьковій квартирі та забрати звідти вже нікому не потрібні речі.
Це дуже невдячна справа
Розгрібаючи купу мотлоху, я відчував, що дійсно задихаюсь. Майже кожен предмет чи куртка викликала спогади.
Роботи я мав чимало
Я витратив не один тиждень, щоб вивільнити квартиру від усього мотлоху мого тата-одинака. Я дещо продав, подарував, а то і просто викинув. Коробки та ящики із посудом, одягом, меблями, канцелярією для офісу і тонами усякої всячини…
Я викинув всі його накопичення за останні десятиліття
Мій батько свого часу витратив купу часу, грошей та зусиль, щоби купити всі ці речі. А зараз я, докладаючи не менших зусиль, викидаю їх. Ми руйнуємо планету, здатні ні клаптика землі не залишити для прийдешніх поколінь – все заради того, щоб скуповувати предмети, якими в більшості ми навіть не будемо користуватися і забудемо про них в день придбання.
Ця історія оговтала мене
Я захотів зробити експеримент – протягом 200 днів я не мав купити жодної нової речі.
Я належу до переліку багатьох тих людей, котрі мають стабільний прибуток, тому я ніколи не відзначався організованістю у купівлях. Подібно до всіх, я купував речі, котрі не міг собі дозволити. Я часто роздумував: «А чому би і ні?» Саме тому мені самому було цікаво, чи зможу я витримати весь цей час без торгових центрів.
І мені вдалося. Не враховуючи продуктів харчування, ліків та базових засобів для гігієни я нічого не купив у магазинах. Всі необхідні речі я або позичав, або купував уже у вжитому стані на сайті оголошень.
Це був мій неймовірний досвід. Ось сім висновків, які я зміг зробити завдяки йому:
1. Світ переповнений речами.
В той час, коли я продавав татові речі, я відвідав сотні благочинних магазинів та сайтів із оголошеннями. Навіть на Facebook дуже багато людей перепродують свої речі.
Направду – я був шокований тією кількістю речей, які виробляє людство. Гори одягу, тони меблів, посуду, сковорідок – океан предметів, який неможливо навіть собі уявити. І більша їх частина доживає віку на звалищі. Я не думаю, що нам треба ще більше речей.
2. Ми прив’язуємось до купівлі речей. В цьому випадку треба втручатись клінічно.
Тоді, коли я спробував задовільнити свою потребу в матеріальних предметах вже використаними речами, коли став відвідувати благодійні магазини – я був дуже вражений, наскільки багато непотрібних речей на світі!
Ці магазини переповнені запакованими ще речами, які ніхто навіть не відкривав. Я знайшов новими навіть ароматичні свічки!
Я зрозумів, що акт купівлі більше скидається на результат маніпуляції нами, а не виваженого вибору.
3. Людям нав’язали думку, що використані речі – це не гігієнічно
Коли я ділився своїм досвідом у блозі, багато людей коментували мої дописи, що купувати вживані речі – це не гігієнічно, що огидно купувати чийсь одяг, меблі та інші речі, що всі вони – «кишать чужими мікробами»! Це досить дивно!
Люди, котрі відносять свої речі на секонд-хенди, з посмішкою роблять це. Тоді чому ми маємо вважати, що це – для злидарів, але не для нас?
4. Великі супермаркети не потрібні простим людям – вони потрібні бізнесу
За ці 200 днів я усвідомив, що мені не потрібні супермаркети. Все необхідне можна купити поруч з будинком, не виходячи за межі одного-двох кварталів. Купувати тут навіть приємніше – тут, зазвичай, чистіше, обережніше ставляться і до продуктів, і до клієнтів.
Однак коли ви відвідуєте супермаркет – ви неодмінно купите безліч незапланованих непотрібних речей. Там для цього є всі передумови. Ви плануєте поїхати «закупитися» в гіпермаркет і зекономити – а витрачаєте набагато більше, ніж зазвичай.
5. Немає дорогих та нових речей
От хто зідхнув з полегшенням за ці півроку – це мій рахунок з банку. Я не користуюсь кредитними картками, фінансовий тиск на мене відсутній. Я живу легко (в моральному сенсі, роботу я не кинув) і нарешті розумію: набагато краще жити без постійного шопінгу, ніж у постійному страху залишитися без грошей.
Речі просто не варті цього.
6. Вас охоплюють неймовірні відчуття, коли ви платите гроші реальній людині, а не бізнесу.
Якщо ви купуєте якийсь предмет через оголошення, то виявляєте, що його продавець – чесна та совісна людина, вона хоче продати вам корисну річ. Люди ці нормальні, вони ладні віддати вам майже нову річ за доступну ціну, навіть зі знижкою. Вони купили зайву річ, вона їм не потрібна і вони радіють тому, що можуть повернути свої гроші. Ваша угода стане для них набагато приємнішою, ніж для касира в супермаркеті. І навіть більше, ніж менеджера з продажу, котрий так намагався продати вам телевізор, на який у вас не було грошей.
І дійсно приємно відчувати: ваші гроші ідуть до кишені цієї приємної людини, а не в скарбницю великого бізнесу..
7. Мені справді більше не потрібні всі ці речі
Серед речей, котрі ви не можете купити у вживаному стані, є речі особистої гігієни. Для мене дійсно велике випробовування, коли я їх купую.
Але звичний мій життєвий ритм нічим не відрізняється від інших – я спокійно живу, працюю, зустрічаюся з друзями, їжджу на таксі. Моя зарплата більша за мої витрати, вона не обмежується лише ними. Я майже позбувся стресу, безтурботність та внутрішня гармонія поступово знову входять в життя. Зараз я розумію, наскільки переоцінили вартість переважної більшості речей.
Я вважаю мінімалізм – ідеальним способом життя. Я повинен був втратити батька, щоби дійти до цього розуміння. Проте я сподіваюсь, що вам не доведеться пройти через такі муки, як мені, щоб осягнути цю істину.
Я дуже сподіваюсь, що ця публікація підштовхне вас до роздумів про вашу звичну поведінку в супермаркетах. Чи варто підраховувати усі ці знижки та звертати увагу на акції? Може, вас просто обманюють?
