Я живу з донькою і зятем і не перестаю мріяти про те, щоб жити окремо. Мій син працює за кордоном, він міг би купити мені невеличку однокімнатну квартиру, але ні. Тиждень тому дочка сказала, що я пови
Гірко усвідомлювати на старості років, що тобі не пощастило з дітьми. Мені немає місця у власному домі. Я рано залишилася вдовою з
двома дітьми – сином Олександром та донькою Надією. Чоловікові було всього 36 років, діти ще ходили в школу.
Через п’ять років вийшла заміж знову, народився спільний син – Андрій. Прожили з другим чоловіком ми аж 11 років, але розлучилися,
син залишився з батьком, не захотів жити зі мною. Через три роки вони емігрували за кордон. Син там живе і досі.
Я з розумінням поставилася до вибору сина – що я йому могла дати? А з батьком у нього були набагато більші перспективи. Мої старші
діти виросли, створили власні сім’ї.
У Олександра життя не склалося, він розлучився, бо почав вживати оковиту, як і його батько. Дружина вигнала його і він переїхав до
мене. Життя після цього стало нестерпним. Кожен день посиденьки, приводив друзів, з роботи звільнився. Через такий спосіб життя
так само, як і його батька, сина не стало в 36 років.
Надія вийшла заміж і привела зятя додому. Живуть вони теж погано. Донька постійно звинувачує мене у тому, що це через мене. Що
якби ми жили всі окремо, і я не вешталася у них під ногами, то все було б у них добре. Я навіть не підозрювала, що мене чекає, хоча
знала, що буде нелегко ужитися разом з зятем і донькою.
Дочка робить все по-своєму, я вже давно не господиня в своєму будинку. Я на пенсії (65 років), але ще працюю.
Молодший син Андрій живе і працює в Австрії, нежонатий. Раз на рік приїжджає в гості. Коли поскаржилася йому на таке ставлення
сестри, він сказав: «Розбирайтеся самі, я не хочу в це влазити». А я так розраховувала на його допомогу! Він може собі дозволити
купити мені маленьку квартиру, щоб я жила окремо, але я про це його не прошу, просто думала, що він хоча б поговорить з донькою.
Тиждень тому дочка заявила, що я повинна оплачувати кредит, вони з зятем купили собі машину. Я відмовилася, вона доросла
людина, чому я повинна її утримувати? Як жити далі, я не знаю. За що мені така старість? Я ж народила і виховала трьох дітей, а в
підсумку – я нікому не потрібна.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Джерело
