Яким зображений святий Стефан на волинській іконі (ФОТО)
День святого Стефана православні християни відзначають на третій день Різдва Христового. Церква, прославляючи Стефана у богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи апостолом, архідияконом і первомучеником пишуть Хроніки Любарта
Стефан був одним із сімдесяти апостолів. Ревністю в поширенні віри і здатністю творити чудеса – зцілення хворих – він повністю заслуговує на ймення апостола.
Сповнений віри і сили духу Стефан разом з іншими шістьма дияконами був обраний доставляти нужденним необхідний прожиток. Завдяки здібностям і мудрості поставлений першим із них, і тому іменувався архідияконом.
Оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, Стефан залишився непохитним у вірі, за що його вивели за Єрусалим у долину Кедрон і каменували. Обливаючись кров’ю, знемагаючи від болю, він, як і Христос, перед смертю молився за своїх ворогів: «Господи! Не вважай їм це за гріх!» (Діян. 7:60). Першим після Христового вознесіння Стефан віддав життя за Нього, звідси його титул первомученика.
Вшановувати Стефана почали найраніше з усіх мучеників. Його день відзначали на рівні з апостолами вже у IV ст. З цього часу на честь святого будують храми і пишуть його ікони. Традиційно Стефана зображують молодим, безбородим, із тонкими рисами лику, одягненим у дияконське вбрання – далматик, стихар і орар. На найдавніших зображеннях, таких як мозаїка з церкви Сан-Лоренцо-фуорі-ле-Мура у Римі (VI ст.), угодник подається у повний зріст, у дияконських облаченнях, із пальмовою гілкою мученика і Євангелієм у руках. Пізніше стали зображувати ще і з каменями (знаряддям смерті), іноді – з кадилом.
На волинській іконі святий Стефан представлений монументальною фігурою зі стриманим і світлим ликом. Іконописець зримо відтворює слова Писання, яке оповідає, що вирували пристрасті, кипіла лють навколо, але незворушно стояв серед убивчих зборів синедріону спокійний і лагідний Стефан, і обличчя його сяяло, як лик ангела, коли він доводив, що розіп’ятий Христос є істинний Месія, Якого передбачали пророки. Розуміння істини і тверду впевненість у своїй правоті виражає його лик, гідності й величі сповнена його постать, із честю приймає він смертний вирок, бо «…сповнений віри і сили » (Діян. 6:8). Він навіть іменем своїм (грецькою «стефанос» означає «вінок») вказує на те, що одержав вінець перемоги. Автор іменує ікону «Святий первомученик архідиякон Стефан», розміщуючи напис обабіч німба. Стефан тримає Євангеліє – символ послідовника вчення Христа, три камені – знаряддя його страти – і зелену пальмову гілку, яка символізує мучеництво і безсмертя серед святих.
Художник надає великого значення виразу обличчя і постави угодника. Це характерно для волинського малярства першої половини XVIII ст., яке деякою мірою зберігало сталі традиції, але вже орієнтувалося на західноєвропейське барокове мистецтво. Ця особливість простежується і в декоративних елементах – моделюванні драпірувань і оздоблень риз та орнаментації тла ікони. Святий Стефан одягнений у білий стихар, багато розшитий розкішним візерунком зі стилізованого цвіту граната. Цупкість дорогої парчевої тканини стихаря маляр передає декількома бганками з боків і на рукаві, моделюючи їх блакитними ламаними лініями. Тло ікони орнаментоване неглибоким гравійованим рослинним орнаментом, в основі якого – композиція з переплетеного, вигнутого листя. Стриманий, але ясний колорит, у якому переважає вохра, весь гармонійний лад ікони підкреслюють велич подвигу страстотериця, складають славу переможцеві, підсилюють урочистість його похвали.
Споглядаючи на образ, пам’ятаючи подвиг святого і вшановуючи його щирою молитвою, усвідомлюємо, що усі ми маємо обов’язок не тільки називатися християнами, а вірно і мужньо завжди визнавати свою віру словом, ділом і самим життям. І, як говорив у проповіді на празник Стефана Іоан Златоустий: «Хто б тепер не пішов у боротьбу за Христа, то у Стефані має учителя».
