Якось 7 березня Галина повернулася з роботи раніше – директор вручив усім жінкам в колективі по тюльпанчику і зробив скорочений день. Коли жінка прийшла додому, побачила на столі величезний букет тр
Галина не любила свята, бо знала, що від свого чоловіка привітань вона не дочекається. Принаймі, за 25 років, які вони разом, жінка жодного разу не отримала подарунка – ні на день народження, ні на день ангела, ні на 8 Березня.
Василь був добрим чоловіком, багато чого пристарав – і будинок збудував, і машину собі гарну купив, але мав один недолік – був дуже скупим, особливо, що стосувалося бажань дружини.
– Навіщо тобі косметика? – невдоволено питав чоловік. – Ти у мене і так красива.
Те саме стосувалося і нового одягу – деякі речі Галина носила по кілька років, бо до покупки нових речей дружиною Василь ставився не вельми схвально. Максимум, що вона собі дозволяла – це піти в магазин секондхенду і купити собі щось за копійки, і то так, щоб чоловік не бачив.
– Василю, – якось сказала Галина. – А я від тебе так жодного подарунка за все життя і не отримала. Інші жінки купаються в морі квітів, їм чоловіки дарують прикраси, шуби, парфуми. А ти жодного разу шоколадку мені не приніс просто так.
Василь посміхнувся і нагадав дружині, що вона живе в красивому будинку, ні в чому не потребує. А ще, Василь подарував їй двох дітей, он сини якими соколами виросли – чим не подарунок. І взагалі – не любив він такі розмови, бо щиро вважав, що забезпечує дружину усім необхідним, а без всіх тих жіночих дрібниць можна і обійтися.
Спочатку Галині було дуже прикро – хіба вона не варта букетика квітів, але з часом вона і сама звикла до думки, що це даремна трата грошей і перестала чекати від чоловіка сюрпризів.
Якось 7 березня Галина повернулася з роботи раніше – директор вручив усім жінкам в колективі по тюльпанчику і зробив скорочений день. Коли жінка повернулася додому, побачила на столі величезний букет троянд. Невже її Василь нарешті, за стільки років, вперше привітає її по-людськи? Але чому ж тоді він заховав квіти до ранку, щоб зробити приємний сюрприз.
Поки Галина розмірковувала, додому повернувся їхній старший 24-річний син. Сашко зайшов в кімнату і запитав маму, що вона думає про букет. Сказав, що готує сюрприз на 8 Березня своїй дівчині. З певною долею розчарування Галина відповіла синові, що букет просто прекрасний.
Вона знала, що вже місяців зо два Сашко зустрічається з дівчиною, і навіть злегка їй позаздрила – завтра вона отримає цей шикарний букет, а вона ж по суті, Сашкові ще ніхто. Ну які у неї заслуги, крім того, що вона молода і красива і сподобалася її синові. Хіба вона щодня готує йому їсти, пере його речі, хвилюється, як він себе почуває.
Напевно, це доля. Комусь судилося дбати про чоловіка просто так, а комусь – отримувати подарунки і квіти, теж просто так.
Сашко поставив букет у воду і сказав: – Знаєш, мамо, а вона таки у мене найкраща. Напевно, я скоро зроблю їй пропозицію.
– Добре, що хоч син не пішов в батька, – подумала Галина, вдихаючи неймовірний аромат багряних троянд.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.