Якось до нас приїхала теща, вона сказала, що посидить з дітьми. Це було дуже пізно, дружина ще не повернулася з роботи і я вирішив, що зустріну її. До Світлани я поїхав без попередження, тепер шкодую
У шлюбі зі своєю дружиною Світланою я живу вже дуже багато років.
Перші роки ми взагалі жили дуже добре, я був щасливим, вважав, що мені дуже пощастило з дружиною. Але згодом наше сімейне
життя стало не таким вже й гарним, як раніше. З появою дітей в нашій сім’ї все кардинально змінилося.
Моя дружина повністю присвятила себе нашим дітям. Я в усьому допомагав їй, намагався підтримати її чим міг і в побуті, і в житті.
Та Світлана була постійно незадоволеною: постійно дорікала мені в усьому, що я мало заробляю грошей, а вона не може найняти для
дітей няню, щоб жити легше і мати менше турбот вдома.
Я розумію, що я заробляю не дуже великі гроші, але я повністю забезпечую нашу родину в усіх речах і ми живемоне гірше ніж інші
люди, ми ні в чому не маємо потреби: діти їдять якісні продукти, дружина одягається теж дуже гарно в недешеві речі, загалом ми
живемо краще, ніж багато наших друзів. Але моя Світлана постійно не задоволена мною.
Через це ми постійно сперечалися. Перестали розуміти одне одного. Знаю, що багато пар проходять через такі непрості часи і це
цілком природно. Ось тільки наш випадок був особливим, про що я дізнався згодом.
Згодом Світлана вийшла на роботу, вона говорила, що їй так легше поміж людей. Я рано відводив дітей в садочок і відразу спішив на
роботу. Ввечері їх забирав теж я.
Світлана поверталася додому пізно, говорила, що на роботі у неї назбиралося купа справ, а оскільки вона хоче гарного кар’єрного
росту і отримувати хорошу зарплату, має себе гарно зарекомендувати на роботі.
Мені простіше було погодитися з дружиною, ніж знову сперечатися з нею і щось їй доводити знову.
А потім, коли з дітьми сиділа теща, я вирішив зустріти Світлану з роботи, оскільки було дуже пізно, а на вулиці було сніжно та холодно.
Без попередження я поїхав на роботу дружини і побачив те, чого бачити не повинен був.
Моя дружина, мило посміхаючись, йшла за руку з гарно одягненим чоловіком, вони попрямували у шикарний чорний джип і поїхали,
але не в сторону нашого дому.
Дружина повернулася додому через дві години, сказала, що здавала звіт. Тоді я вперше дізнався про зраду.
Світлана довго виправдовувалася, сказала, що то все через кризу, вона втомилася в шлюбі, але такого більше не повториться, бо
дуже любить мене і дітей.
Я не міг пробачити такого, та мене стала вмовляти моя теща. Мама дружини говорила, що я маю бути мудрішим і зберегти сім’ю, адже
діти мають жити з батьком і матір’ю, а донька просто один раз оступилася, таке буває в кожній сім’ї.
Я пробачив. Сім’ю свою я зберіг, але довіру до дружини втратив назавжди. Щодня, коли Світлана поверталася додому, у мене в голові
роїлися різні недобрі думки. Хоча вона завжди приходила вчасно, а всі вихідні та свята проводила з нами вдома.
Відтоді минуло 10 років і я знову дізнався про походеньки Світлани. Навіть не знаю кому і що зараз говорити, бо я вже не хочу жити з
цією жінкою під одним дахом.
Я щиро люблю своїх дітей, хочу щодня бути поряд з ними. Як мені бути в цій ситуації, бо дивитися в очі Світлані я вже не можу?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pixabay.
