Якось я запитала маму, чи не хоче вона розміняти свою трикімнатну квартиру, нам з сином вистачило б і невеличкої однокімнатної квартири. Але мама сказала, що цього не буде ніколи. Моя мама ще далеко н
Мені 27 років, я розлучена, живу з своїм чотирирічним сином в трикімнатній квартирі у моєї мами. Разом з нами живе мій рідний братстудент. Я нещодавно вийшла на роботу, працюю вчителькою в школі, багато не заробляю, тому про власне житло і не мрію.
З чоловіком ми прожили три роки, він вирішив їхати за кордон, попередньо розлучившись зі мною. Моя мама ще далеко не літня жінка,
їй всього 55 років, але своїми принципами і відношенням до життя вона не перестає дивувати. Інколи читаю, жінки пишуть, що важко
зжитися з свекрухою, а мені з рідною мамою компроміс знайти не вдається.
Я люблю простір, чистоту, коли все нове і красиве, скільки разів я просила маму зробити ремонт в квартирі, навіть обіцяла допомогти
грошима. Але у мами є правило – в квартирі нічого чіпати не можна, а викидати – тим більше.
Квартира захаращена величезними домашніми рослинами, нам елементарно не вистачає простору для переміщення по дому. Також
у мами є дорослий кіт, який не ходить в лоток, який всюди залишає шерсть, а ще його вічно всюди нудить і у нього море бліх! Блохи
всюди, а мама каже, що блохи мені ввижаються.
Я попросила маму купити антиблошиний спрей, але вона не вважає за потрібне це робити. Пізніше я дізналася з розмови з молодшим
братом, що коли мене не було вдома, мама говорила, нібито я хочу всіх з квартири вижити. В сучасних реаліях з моєю зарплатою мені
ніколи не зібрати на окреме житло.
Я намагаюся рідше бувати вдома, сиджу на роботі, з дитиною гуляю допізна, сиджу в храмі, але додому йти доводиться. Єдине, що
рятує, у мами є дача, інколи вона на кілька днів їде туди і можна спокійно пожити вдома.
Якось я запитала маму, чи не хоче вона розміняти свою трикімнатну квартиру, нам з сином вистачило б і невеличкої однокімнатної
квартири. Але мама сказала, що цього не буде ніколи.
А як вона собі уявляє наше подальше життя? Ми до пенсії всі маємо жити разом? Вона ж не дозволяє нічого викинути, нічого змінити. У
нас на стінах ще висять килими, занавіскам вже 30 років, а посуд, з якого ми їмо, мамі подарували ще на весілля. В нашій квартирі
склад, тут є речі ще нашої бабусі, але викидати нічого не можна.
У мене з дитиною є одна кімната, 14 квадратних метрів, але навіть в ній мені не можна нічого змінювати. Жити так дуже важко, моя
мама має складний характер, вона ніколи не відмовиться від своїх інтересів заради інших людей. Але мені нікуди піти, і як жити далі, я
не знаю. Мені хоча б для початку переконати маму, що нам потрібно трохи розвантажити квартиру, викинувши деякі речі. Може хтось
був в подібній ситуації і знає як це зробити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
