Якось Соломія зі своїми дітьми прийшла до мами в гості. Мама зварила макарони і розігріла на сковорідці не дуже свіжу ковбасу, бо шкодувала її викинути. А потім до мами, несподівано, забігли гості. Во
Соломії трохи за тридцять років, у неї вже давно своя власна сім’я – чоловік і двоє дітей-дошкільнят.
Соломія прекрасно справляється з двома своїми дітьми, при цьому встигає ще й працювати, смачно готувати і непогано утримувати
будинок: завжди у неї скрізь чистота та краса. Доросла успішна жінка, у якої все виходить.
При цьому мало хто знає, що сама Соломія досі ніяк не може забути якусь дитячу образу і здивування на власну маму.
Мама у Соломії – хороша, добра, чуйна і співчутлива жінка, але більше для чужих людей.
Для якихось колишніх сусідок, двоюрідних сестер старих колег, далеких знайомих, з якими колись там в якомусь році в молодості
разом відпочивали в пансіонаті за путівкою від профспілки – мама буквально викрутиться на виворіт: і допоможе, і дізнається, і в
лікарню прибіжить з курячим бульйоном, і грошима виручить, і переночувати пустить до себе, якщо буде так потрібно. Загалом, до неї
звертаються всі.
Але коли справа стосується своїх рідних дочки і онуків – на маму де сядеш, там і злізеш.
Мама живе на сусідній вулиці, але в гості до онуків не спішить абсолютно. Молодший, дворічний, син Соломії її навіть встигає забути
від зустрічі до зустрічі, і кожного разу коситься перший час на незнайому жінку похилого віку, рідкісну гостю, яку ніби вперше бачить.
Якби рідна бабуся надумала взяти малюка на руки, можливо, він би і відмовився, або ще й заплакав трішки. Але мама Соломії до дітей
особливо і не лізе. Гратися з ними і гарно проводити час, або приготувати якогось смаколика абсолютно не в її стилі.
При цьому вона охоче сидить з сином сусідки, який занедужав, матері-одиначки, якій дуже треба на роботу, а дитина встала з
температурою 39. Просто в порядку дружньої взаємодопомоги. Мама Соломії, як добрий ангел – і температуру поміряти, і чай зварить,
і книжку почитає, і від запропонованих матір’ю дитини грошей відмовиться: ось ще, мовляв, не вигадуй. У тебе що, зайві, чи що? Тобі он
дитину ще потрібно на ноги ставити. Люди повинні виручати один одного!
Сусідка радісно дякує і навіть не здогадується, що в цей час у доброї бабусі її рідна дочка третю добу лежить в з тими ж 39, і ще й сама
при цьому доглядає двох діток, їй зараз дуже непросто. А малі діти з причини повної втоми матері вже кілька днів сидять майже на
одних бананах і йогуртах – поки не прийде з роботи батько і що-небудь не зварить гаряченьке та свіженьке.
З одного боку, мама начебто і не зобов’язана допомагати, вона має повне право жити своїм власним життям і чинити так, як душа
забажає. І ображатися не можна. Але Соломії все одно прикро. З чужим мама, значить, сидить, а свої – хоч що хоч.
При цьому ніхто не сперечався, не виникало у них ніяких непорозумінь – просто мамі ніколи, і вона не вважає за можливе відсунути
свої справи в ім’я допомоги своїй рідній доньці і її сім’ї.
Людей підвести вона не може і в найгіршому сні. Позавчора у неї було одне, вчора інше, сьогодні он у сусідки дитина занедужала.
Всі знайомі, хто знає маму соломії, вважають, що Соломії дуже пощастило. Мама все знає, все вміє, за чужою дитиною он як
пригледіла – за своїми там, напевно, і взагалі нагляд на вищому рівні. Ага, як би не так.
Причому, так було завжди, ще з дитинства.
Мама і раніше запросто могла віддати куплену для дочки, але ще не подаровану річ випадково забіглій подрузі з дитиною – ну як це
той малюк піде з дому без гостинця? А тоді, в пору дефіциту, купити потім таку ж ляльку або таку вдруге було можливо не завжди.
Мама могла годувати свою сім’ю макаронами і розпеченою на сковорідці вже несвіжою ковбасою – не викидати ж дефіцит, – а гостям
дістати з холодильника свіжі делікатеси, про існування яких в будинку Соломія і не здогадувалася.
І так у всьому, куди не глянь, одне і теж.
Соломія й досі не може зрозуміти. Чому мама так робить? Хіба так можна?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – kuharka.
