ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Колись модний років п'ятнадцять тому політтехнолог і «філософ» Дмитро Видрін порівняв так званий «донецький клан» з бронтозавром — доісторичною твариною з величезним масивним тілом і дуже маленькою головою. У тому сенсі, що бабла та активів — хоч одним місцем їж, а от з головою не зовсім добре. Точніше з мізками. І стратегічним мисленням, пише ORD, інформує Ukr.Media.

«Донецькі» тоді тему, як кажуть, не «наздогнали» і на філософа трохи «понаїхали». По типу, за бронтозавра відповіси по поняттях. Пізніше Видрін в одному зі своїх інтерв'ю сказав, що «донецькі» вже не бронтозаври. Що стали розумнішими та стрімко навчаються. Хоча, як показала подальша історія розвитку та перебування «донецького клану» на території України, старий Видрін таки був прав. «Донецькі» так і залишилися бронтозаврами.

Тільки зараз їх залишки заганяють і доїдають більш жорстокі та ненажерливими хижаки — пан Медведчук і його «брати», впроваджують в Україні «руський мир» і посилено поглинають телеканали.

Відносини «донецьких» і Медведчука завжди відрізнялися крайнім ступенем «доброзичливості», що переходить у ненависть.

У свій час саме Віктор Володимирович вміло розколов країну в 2003 році, змусивши «донецьких» розщедритися на сотні мільйонів доларів за підтримку народними депутатами кандидата на пост прем'єра Віктор Януковича.

Тоді по парламенту гроші розносив старий зв'язковий Медведчука серед «донецьких» Андрій Клюєв, і пара сотень народних обранців неабияк покращила свій добробут, схваливши призначення Януковича. Кандидатура якого, до речі, на той момент вже і так була схвалена Кучмою, однак «донецьким» все ж таки довелося розщедритися.

У тому ж 2003-го Медведчук знову розколов країну, фактично в перший раз налаштувавши одну частину населення проти іншої. У жовтні 2003 року в переддень запланованого в Донецьку з'їзду партії «Наша Україна», очолюваної Віктором Ющенком, по всьому місту були розвішані білборди у вигляді коміксів з нацистською символікою, головним героєм яких був лідера «Нашої України».

А самому Ющенку з'їзд у Донецьку не дали провести, і він був змушений виступати перед своїми прихильниками та однопартійцями на вулиці перед готелем «Шахтар», а по інший бік вулиці стояли вже накачані спиртним хлопці міцної статури з камінням у руках, чекали команди від організаторів. Власне, тоді в Україні з'явилися і перші «тітушки»...

Очолює в той момент Донецьку обласну раду близький до Ріната Ахметова Борис Колесников, якого тоді Віктор Ющенко звинуватив в організації заворушень і зриві з'їзду «Нашої України», розповідав у кулуарах, що команду зірвати з'їзд і влаштувати Ющенку «теплу зустріч» дав тодішній глава адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук.

Тобто, саме Медведчук, за словами Колеснікова, придумав струсити пил з міфів про «бандерівців», повернувши їх в онлайн поточної реальності, і зіштовхнути цих «бандерівців» з жителями Донбасу...

Напевно, «донецькі» тоді здогадувалися, що це якась підстава, однак змушені були піти на поводу у кума Путіна, бо аж надто жирним бачився шматок, маячивши перед ними.

Маячила можливість безкарно користуватися всіма ресурсами держави, очолювати та прописувати схеми з дотаціями, вільними економічними зонами та перемагати стовідсотково у різноманітних тендерах, приватизуючи за копійки державні підприємства та інші смачні та перспективні об'єкти.

Все це було можливо при здобутті влади в країні, до якої «донецькі» прагнули.

Їм було все одно, чи люблять їх на заході Україні, і чи засуджують їх за незнання української мови. Їм було начхати й на мову, і на захід України.

Їх цікавили ресурси, підприємства і смачні шматки. Які вони прагнули поглинути якомога більших масштабах і обсягах відразу ж з призначенням Януковича прем'єром в 2003 році, налаштувавши проти себе всю іншу Україну, особливо її столицю, яка пізніше вийшла протестувати проти фальсифікації результатів президентських виборів і «перемоги» Януковича.

Жадібність в обсягах зіграла з «донецькими» злий жарт і після повернення Януковича у прем'єрське крісло в 2006-му, і здобуття ним президентської посади в 2010-му.

І вони вже поблажливо поглядали в бік куди пішов у тінь Медведчук, дозволяючи на його адресу і партнерів жарти з величини «старшого товариша».

Однак їх ставленик Віктор Янукович безнапасно «кинув» своїх «одноплемінників» та земляків на шляху до Ростова.

І поставив Ахметова, Колесникова, братів Клюєвих та інших відповідальних громадян перед вибором — піти за його прикладом і звалити в РФ, або ж залишитися на «землі», спробувавши все якось «розрулити» з новою владою.

З новою владою розрулити в тому форматі, в якому були зацікавлені «донецькі», не вийшло.

Попри запевнення Бориса Колеснікова у телефонній розмові з Андрієм Клюєвим, коли Колесніков сказав, що «все буде добре, Андрій».

Планувалося влаштувати в Донецьку свій «майдан» під кальку Євромайдану з шинами, захопленням адміністрації й тощо.

Починали «протести» люди, близькі до оточення Ахметова і Колеснікова, всілякі маргінали, які раніше часто ходили на подібні «заходи», якщо є замовлення.

А паралельно Колесніков возив по Донбасу Яценюка та інших представників «нової влади», показуючи, як повстав Донбас і як до нього прислухатися, і піти на його вимоги.

А Рінат Леонідович Ахметов тоді забрався в заповнену «протестантами» Донецьку обласну адміністрацію, і запевняв, що буде з протестувальниками під час штурму. Штурм, природно, ніхто і не збирався проводити...

Всі ці маневри порушив Гиркин-Стрільців, з приходом якого в Слов'янськ разом з іншими «бісами-безлерами» і почалася війна. Ні Ахметов, ні Колесніков ніяк цьому не завадили, а тихенько пішли з Донецька, залишивши свої підприємства на вірних людей у «республіках» (не секрет, що досі підприємства Ахметова, Клюєва так ніхто по справжньому і не чіпав).

Паралельно до всього «донецькі», які звикли лізти зі своєю дружбою до будь-якої влади (як було з Кучмою і Ющенком), швидко навели мости з Порошенком, «замутивши» кілька «дивовижних схем» в енергетиці та інших галузях.

При тому, що свого часу саме Порошенко, як справжній «есдек», підвів під удар Бориса Колеснікова в 2005 році, щоб потім «вирішувати» його та Ахметова питання з Ющенком.

Але «донецьких» Петро Олексійович, схоже, ніяк не бентежив — вони відносно нього обрали тактику «легкої опозиційності», на ділі не збираючись виступати проти «Петра Першого».

Ну а Порошенко всі останні п'ять років крутив схеми не тільки з «донецькими», але і з кумом Путіна Віктором Медведчуком.

Останній через свої російські зв'язки запустив чудесний канал «недоставлення» нафтопродуктів в Угорщину. Тобто, коли дизпаливо, призначене для Європи, дивовижним чином залишалося в Україні, де і реалізовувалося.

Порошенко і Медведчук годувалися з цієї теми (втім, не тільки з цієї) останні п'ять років. І дуже непогано себе відчували в суспільстві один одного темними ночами на Банковій. Саме туди кум Путіна частенько заїздив до Петра Олексійовича в темний час доби.

Однак з ураженням Порошенка на виборах все остаточно змінилося і для Медведчука, і для «донецьких». Старі теми з відходом з влади Петра Олексійовича стали давати збій, і Медведчук, якого давно вже дорікали в недієздатності в Україні в оточенні його кума Путіна, вирішив грати ва-банк.

Разом з Бойком і Льовочкіним та долучених до них Рабиновичем вони викинули колись всесильних «донецьких» з Оппоблока, звинувативши в лояльності до Порошенка, отримавши натомість електоральне поле «донецьких».

На якому Медведчук з Бойком чудово попаслись на обох виборах, загнавши в кут старого ворога, який загордився та відчув себе колись «хижаком».

У цьому сенсі показовою є перемога мера Дружківки, що йде по мажоритарці від команди Бойко — Медведчука.

І тепер представники колись сильного «донецького клану», які раніше одним рухом руки заганяли під купол Верховної ради цілу юрбу своїх клерків, охоронців і секретарок, не в силах навіть виграти вибори у себе «на районі»...

«Донецьких» підвела невблаганна тяга до постійного місцеперебування у владі, або, в крайньому разі, поруч з тими, хто владою є.

Власне, по-іншому вони не могли, адже весь бізнес того ж Ахметова завжди був побудований на всіляких схемах у вигляді дотацій, скуповування підприємств і активів задешево та інших «темах».

В інших країнах, де той самий Ахметов намагався налагодити бізнес, він зазнав нищівної поразки — досить згадати його американські шахти, які принесли Рінату Леонідовичу тільки головний біль від збитків і нерентабельність.

Якщо взяти приклад тих же братів Клюєвих, всю свою кар'єру намагалися максимально сидіти ближче до роздачі до держбюджету і фінансових потоків.

Чого варто тільки їх так звана «корпорація» під назвою «Укрпідшипник», яку брати Клюєви нібито запустили на початку дев'яностих, давши роботу тисячам людей, як говорив в одному зі своїх іміджевих інтерв'ю Андрій Клюєв.

Насправді в Донецьку ніколи навіть не було такого заводу, а конторка під назвою «Укрпідшипник» була збірною солянкою з мережі конторок з «двома стільцями та трьома секретарками», які торгували білоруськими підшипниками по всьому СНД.

Вже потім брати Клюєви відкрили багато таких конторок і в Європі, зокрема, Австрії. Потім всі ці посередницькі структури й стали основою для «корпорації» братів Клюєвих.

Не дивно, що роблячи гроші з повітря, саме брати Клюєви зайнялися таким цікавим бізнесом, як сонячна енергетика, взявши гроші у держави на розвиток, а також понабирали під свої «конторки» кредитів під державні гарантії.

Природно, віддавати ніхто не збирався, а тому в 2014 році брати «злили» весь сонячний бізнес, пішовши в підпілля і домовившись з Генпрокуратурою про те, що молодший з братів Клюєвих Сергій зможе успішно втекти з країни, після зняття з нього депутатської недоторканості.

До речі, як розповідали піарники з близького до братів Клюєвих оточення, в 2014 році вони платили всім — і владі, і прокурорам, і ЗМІ за мовчання і недоторканість, бо як братам було необхідно встигнути вивести в підконтрольні місця свої активи.

Піарники отримували на руки долари від братів Клюєвих, які мали одну дивну особливість — їх було важко обміняти в обміннику через їхню тотальну потертість. Таке відбувається, коли купюри дуже тісно і довго лежать в якомусь загашнику, і потім їх дістають для оплати. Тобто, готівки брати Клюєви за час знаходження у влади набрали багато, навіть не встигаючи її витрачати...

По суті, стратегія «донецьких» всі останні двадцять років була тільки одна — бути максимально у владі та бути ближче до бюджету. А ще краще — бути владою і тримати бюджет в руках.

За останні п'ять років «донецький клан» втратив свою улюблену іграшку для потрапляння у владу під назвою «Партія регіонів», втратив електорат анексованого Криму і неконтрольованої України частини Донбасу. А тепер втратив ще й фактично залишки Партії регіонів у вигляді «Оппоблока», ахметівська частина якого навіть не потрапила до ради.

І виявилося, що «донецькі» не підготувалися до такого розвитку подій ніяк.

Поставивши на Порошенко який вже одного разу підставив їх, вони якимось чином «провтикали» ситуацію самим невигідним для себе чином.

Більш того, багато представників колись монолітної групи «донецьких» також перебігли до Медведчука — приміром, колишній керівник штабу Партії регіонів Сергій Ларін і одіозний екс-заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін.

Розколотий «донецький клан» рухався всі ці роки за інерцією, не бажаючи відчувати та визнавати, як стрімко вислизає з пальців вплив і тріскається під ногами лід. Ахметов, Колесніков, їх побратим Новинський (до речі, до ради потрапив) всі п'ять років мудроване розповідали про мир і критикували Порошенко в лайт-форматі.

Вони не вкладалися ні в ЗМІ, ні в розвиток нових проектів (якщо не вважати проект Ляшко, якому вдалося «розвести» Ахметова на десятки мільйонів доларів і теж не потрапити до парламенту).

Вони думали, що як завжди зуміють домовитися, переграти всіх і залишитися найхитрішими. Так само як «Шахтар», монополізувавший український футбол і футбольну корупцію, завжди буде чемпіоном...

І якщо у групи Медведчука-Бойко буде сильне бажання (а воно у них, судячи з усього, є), хлопці з команди кума Путіна будуть у найближчі місяці все більш активно топтатися по землі, активів і рейтингів «донецьких», і віджимати максимум. Тим більше, поки команда «Зе» буде входити у смак влади що впала на них з неба, їм буде не до «донецьких».

І швидше за все, фракція Медведчука в парламенті голосуватиме за позачергові місцеві вибори, якщо така пропозиція надійде від команди «Зе». Що може добити «донецьких» остаточно — на сьогодні на Донбасі, «господарем» якого раніше вважався Рінат Ахметов, вже давно забули, який він молодець і як добре, що він купує стільки бразильців для свого «Шахтаря»...

Сьогодні «донецькі» виявилися найбільш слабкою ланкою в чинній українській політичній грі, в якій тримають банк зовсім інші особи та «клани».

Бронтозавр з масивним величезним тілом, але з маленькою головою на перевірку виявився травоїдним. І тепер від нього відкушує шматки інший хижак, який прийшов з Півночі.

Хижак, який найближчим часом швидше за все покаже всім свої зуби. І як би далі не відбувалося, «донецьких», швидше за все, з'їдять першими...