Коли я побачив, як щедро обдаровує мама мого молодшого брата, зрозумів, що так я можу залишитися без нічого. Одного разу я сказав мамі, що хочу забрати свою частку. Квартира у нас велика, трикімнатна,
В батьків нас було двоє – я і брат. Зараз, коли ми обоє дорослі і обзавелися власними сім’ями, у нас виникли проблеми з розподілом
майна. Брату зараз 34 роки, після одруження він спочатку жив на знімній квартирі. Але так як брат нічого не досягнув, бо особливо не
заробляє, оплачувати знімне житло йому стало важко і він привів дружину і двох дітей до нас, прописавши їх в нашу спільну квартиру.
Ми погодилися, адже не на вулицю ж їм іти. Але проблема в тому, що вони ніде не працювали, вважали, що їх мають забезпечувати
наші батьки. І що найцікавіше – батьки прийнялися активно їм допомагати. Мого молодшого брата, зараз уже дорослого чоловіка,
мама завжди жаліла: ще з дитинства найбільшу котлетку – йому, а зараз найбільшу кімнату – теж йому і його сім’ї. А те, що він не
працює, не проблема – мама вважає, що це у нього тимчасові труднощі.
Мама примудрилася ще й дачу на старшого внучка переписати. Мама їм і машину допомогла купити. А коли я їм поставив запитання,
чому так, сказали, що дача тебе не стосується. Як не стосується? Я працював, будинок будував, корчував, все з нуля починали, так я
старший, то все прийшлося робити мені. А тепер виходить, що моя праця була даремною, бо все отримає мій молодший брат.
До речі, квартира у нас велика, трикімнатна, 88 квадратів і мені теж належить в ній частка. Коли я побачив, як щедро обдаровує мама
мого молодшого брата, зрозумів, що так я можу залишитися без нічого. Одного разу я сказав мамі, що хочу забрати свою частку.
На що мама мені відповіла, що не буде у мене ніякої частки, бо вона хоче продати квартиру, і купити будинок. Я вже не впевнений, що
вона знову не оформить його на онуків, хоча і крім них є інші внуки, мої діти, яких вона не бачить. Хоча з тими онуками вона возиться безперестанку.
Я ось теж сиджу і думаю: забрати свою частку чи нехай живуть своєю дружною сім’єю. Ми забезпечені, у нас є своя квартира. Але тоді
дружина мене не зрозуміє. Вона і тоді була проти будь-яких прописок, хоча каже, це мене не стосується. Мені як би і не потрібна ця
частка, жити є де, але вони ж будуть ходити і посміхатися, що нагріли мене. А я просто хочу, щоб все було по-чесному.
Як в такій ситуацій бути? Я не хочу опинитися слабаком в очах дружини і дітей. Вони ходять і шепочуться за моєю спиною, мене це вже дратує.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
