ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

З Іваном ми розлучилися, коли старшій нашій донечці було всього 5 років, а молодшій виповнився лише рік на той час.
Цей час був дуже непростим для мене: я хоч і була в декреті, але дуже втомлювалася по господарству – вранці вставала перша,
готувала сніданок, чоловік йшов на роботу і відводив старшу дочку в садок, а молодша на моїх руках на цілий день залишалася, а
потрібно було і прати, і прибирати, і так цілий день. Увечері Іван забирав дитину з садка, вони приходили, а я вже вся така втомлена
була, а ще вечерю попереду всім потрібно поставити. Допомогти нікому, бабусі і дідусі живуть далеко, все доводилося робити самій, і
виходу ніякого не було.
Через постійної втоми я почала часто сперечатися з чоловіком. Можливо, і я десь палицю перегнула, іноді навіть шукала причину, щоб
випустити пар і заспокоїтися трохи, після наших таких довгих та недобрих голосних розмов.

Часто моя мама мені дзвонила і казала, щоб я заспокоїлася, щоб чоловіка не втратити, а то залишуся сама з усіма своїми проблемами
та негараздами. Я їй відповіла, що нікуди чоловік не дінеться – у нього двоє дітей, але мама мені сказала, що чоловіків не можна дітьми
тримати вдома, якщо вдома немає спокою і одні докори від дружини щодня. Я їй не вірила, але вона виявилася права.
Один раз чоловік перед вихідними привів додому старшу дочку, а я почала з ним сперечатися, що він їй неакуратно шарфик зав’язав.
Слово за слово, чоловік розсердився і пішов з дому, правда, всі гроші залишив. Тоді мене ще врятувало те, що моя сусідка теж водить
свого сина в той же садок, вона і мою дочку брала з собою щоразу.
Під час розлучення нічого ділити не доводилося: квартиру і все майно, нажите разом, чоловік нам залишив з дітьми. Він без проблем
погодився на аліменти, платить вчасно, ще й подарунки дітям на свята купує. Залишилося тільки звикнути, що тато нас залишив і
більше разом ми жити не будемо. Згодом я почала звикати, хоч і неприємно це мені було дуже, я ще намагалася його повернути, але
він не захотів повертатися в нашу сім’ю. Раніше приходив на вихідних, гуляв з дочками у дворі. Я до цього часу готувала щось
смачненьке, запрошувала на вечерю, але він не залишався, приводив дітей і йшов.
Так тривало приблизно рік, поки наш татко не зустрів іншу жінку і навіть згодом одружився з нею. Іван став рідше приходити до дітей, в
основному спілкується з ними по скайпу, або просто по телефону.
Цього року старша дочка пішла в школу, лінійки не було через обмеження, але тато ж міг прийти ввечері на тортик, але не прийшов.
Молодша донечка скоро піде в садок, я вийду на роботу, у мене змінне чергування, я не уявляю, як мені її туди водити. Але найгірше,
що діти нудьгують без свого тата, постійно запитують мене коли він прийде. Малюють картинки, на яких вся наша спільна сім’я – я,
дочки і тато. Я часто телефоную колишньому чоловікові, щоб Іван прийшов до нас і відвідав дітей, але йому все ніколи, може забігти
тільки на дні народження дочок і в Новий Рік, щоб принести подарунки якісь.
Я сто відсотків знаю, що в усьому винна нова дружина чоловіка – вона явно не хоче, щоб він ходив до нас. Я розлютилася і їй
зателефонувала, сказала, що вона без дітей, тому не розуміє, як дочки сильно нудьгують без батька, навіть встигала посперечатися з
нею.
Вона відповіла, що не тримає чоловіка біля себе, просто йому доводиться багато працювати, тому що вони взяли кредит. Мені це
зовсім не сподобалося – діти нудьгують, а їх татко, замість того, щоб знайти якийсь день для зустрічей з дочками, гроші для себе
заробляє. Взяла раз дочок, привела їх до бізнес центру, де в одному з офісів їх татко працює, стала там виясняти відносини. Дівчата
засмутилися: «Тату, тату!», А він теж неспокійний стоїть – його якийсь там клієнт чекає, бігти треба. Я йому в слід сказала, що не можна
дітей просто так проміняти на якусь жінку.
Я вже знаю, що дружина Івана вже була заміжньою, але вона дуже ревнива, тому перший чоловік залишив її, не хотів з нею жити.
Думаю, що з Іваном історія повторюється: мало того, що у чоловіка діти в іншій родині, так вона ще й боїться, що я його в сім’ю поверну.
Але я не знаю, як мені зараз бути, як вмовити батька бачиться з дочками, щоб не тільки по скайпу, а в реальному часі вони проводили
разом час. Порадьте мені будь ласка, як це правильно зробити, адже мої слова до Івана не доходять. Буду дуже вдячна за поради.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – hromadske