Коли мама нас залишала і йшла у вічність, то просила мене лише про одне: щоб її хата залишилася моїй молодшій сестрі Іванці, а я щоб не притендувала на спадок. Я тоді промовчала просто. Вже місяць, як
Коли мама нас залишала і йшла у вічність, то просила мене лише про одне: мама хотіла, щоб її хата залишилася моїй молодшій сестрі
Іванці, а я щоб не притендувала на спадок.
У батьків нас було двоє: я і Іванка. Тата не стало, коли ми були ще малі, мама сама нас виховувала.
Мама в селі працювала важко, ходила в колгосп доїти корів, а вдома ще й своє велике господарство мала. Ночами мама шила нам
одяг і таких красивих суконь не було ні в кого в селі, як у мене і в сестри.
Я поїхала навчатися в Київ, а сестра вже після школи вийшла заміж. Відразу народила одне за одним двоє діток, жила вона тоді в свого
чоловіка.
Я вивчилася, знайшла гарну роботу, вийшла заміж і стала по-тихеньку з чоловіком відкладати гроші. Згодом ми з Олександром купили
двокімнатну квартиру.
Якось мама занедужала, а я постійно працюю, тому вирішили маму на якийсь час забрати до себе в місто, адже сестра тоді жила в
сусідньому селі в хаті чоловіка і мала на той час вже троє дітей, Іванка сказала, що за мамою наглядати не зможе.
Мама жила у нас, краще їй не ставало, на жаль.
На той час сестра повернулася в мамину хату з дітьми, адже чоловік її знайшов собі іншу, а її з речами виставив за двері.
– Зрозумій мене, Маріє, – говорила вона сумно мені. – Йти більше мені нікуди, але ти там доглядай маму сама, у мене троє діток, я не
зможу ще за мамою дивитися, вона ж вже лежача у нас. Я з усіма не справлюся просто фізично, а ще роботу собі хочу шукати, в
магазині прибиральницею влаштуюся.
Мені шкода стало сестру, я розуміла її, тому маму таки залишила у себе.
Потім мами не стало. Коли вона нас покилада, то при сестрі просила, щоб хата її залишилася Іванці, бо ми з чоловіком в місті живемо,
маємо свій дах над головою, а Іванці ніде жити, і грошей сплатити за пів хати не буде.
Вже місяць, як мами не стало, потрібно оформляти спадок. Сестра вже документи збирає, а я не знаю, що мені робити. Адже маму
доглядала я, за ці роки ми дуже багато грошей витратили на її лікування, скрізь возили, а ви самі знаєте, які ціни в столиці. А хата має
дістатися сестрі? Я вже чекаю дитину, піду в декрет. Але мамині останні слова я забути не можу. Але чи правильно це, коли все має
дістатися лише Іванці тільки тому, що старенька мама її пошкодувала?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – vkusniogorod.
