Коли сестра приходила до мене, я завжди намагалася пригостити їх з донькою смачним обідом. Сестра скаржилася, що у неї немає грошей і я їй часто зичила. До себе сестра мене не кликала, запросила лише
Мої батьки розлучилися, коли мені було всього три роки. Тато нас покинув заради іншої жінки. Мама виховувала мене одна. Про батька
вона не любила говорити, але коли я трохи підросла, мама розповіла мені, що в тата в тій сім’ї є дитина, а отже – у мене є сестра. У
мене на батька була образа, тому я ніяк не відреагувала на цю новину, шукати сестру мені не хотілося.
Після закінчення університету я вийшла заміж, і хоч дітей у мене немає, мене спіткала майже така сама доля, що й маму – чоловік
пішов до іншої. Після розлучення я повернулася до мами і ми жили з нею. А потім мами не стало, мені на той час виповнилося вже 36
років. Проводити маму ніхто з родичів не приїхав – якось ми з ними мало спілкувалися, тільки по інтернету і то дуже рідко. Я зрозуміла,
що я абсолютно одна в цьому світі, тому дуже захотілося знайти сестру.
У нас рідкісне дівоче прізвище, тому в соцмережах я швидко її відшукала. Найцікавіше, що вона з дитиною живе в одному місті зі мною:
від бабусі по батькові успадкувала квартиру, а батьки живуть далеко. Мене ще це покоробило теж – це, начебто, теж моя бабуся теж,
тільки мені нічого не дісталося. Та й добре, у мене теж своя квартира є.
З’ясувалося, що моя сестра взагалі заміжньою не була, зате має дочку восьми років. Домовилися зустрітися, вона з донькою приїхала
до мене.
Перше враження – дуже позитивне. Ми виявилися схожі з нею зовні, хоч і не копія. Чесно кажучи, просиділи до ночі, все не могли
наговоритися, сестра з донькою залишилися у мене ночувати. Вона навіть вибачалася за нашого батька, що він так вчинив, але я їй
сказала, що вона не винна, що народилася, так вже доля склалася!
Сестра виявилася цікавим співрозмовником, але щось мене весь час напружувало, вона часто скаржилася на все, і в тому числі на
батьків, мовляв, вони не розуміли її ставлення до життя, а вона – того що мама з татом тільки зайняті собою, їм байдуже і на дочку і на
внучку.
Після цієї зустрічі полетіли щоденні дзвінки від сестри. Я по життю одинак і не звикла до нав’язливості, тим більше годинами говорити
ні про що. Сестра ж мені стала надзвонювати в день по п’ять разів, навіть без теми: «А що ти робиш? А які плани на вихідні? А давай
зустрінемося, племінниця тебе побачити хоче».
До себе сестра мене не кликала, запросила лише одного разу, на чай з печивом, сказала, що готувати не любить, зате до мене вона
летіла з донькою із задоволенням. А це значить, що мені треба було готувати вечерю, а потім вислуховувати її нескінченну балаканину
і скарги, які повторювалися по п’ятому колу – все одне і те ж!
Та якби я тільки на це витрачалася! Вона почала просити у мене гроші в борг, а потім забувала віддавати. І тут були причини – мовляв,
я самотня без дітей, можу і перебитися, а вона ростить дитину, їй важко. Я почала її уникати – не брала слухавку або говорила, що
зайнята.
Вона це відчула і почала пред’являти мені претензії. Ось тут я вже зрозуміла: нехай вона мені сестра, але треба її уникати. І ось на
сьогоднішній день у мене така проблема: моя ввічливість не дає мені різко припинити спілкування, але я відчуваю – вона ж мені чужа!
У мене мало досвіду в стосунках з такими людьми, хотілося б почути пораду, що робити? Тільки от мені з племінницею подобається
спілкуватися, думаю, що розірвавши з сестрою відносини, у мене взагалі рідних не буде.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
