ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Навіть не думай їх слухати, – попереджає двоюрідна сестра, – я і про те, щоб обмінятися, не кажучи вже про те, щоб дозволити
продати, та ще з переоформленням.
– Так і не збираюся я, – відповідає Антоніна Вікторівна, – тільки вже немає сил їх слухати, пояснювати втомилася. Син ображається, він
свою дружину лише слухає. Відчуваю, що скоро і спілкуватися зі мною перестануть.
У Антоніни Вікторівни двоє дітей від першого чоловіка, син Денис 30-ти років і дочка Ірина. Їй тільки 14 років. Денис шість років тому
одружився з Ольгою, три місяці тому в родині сина народився син, а старшій внучці зараз три роки.
А ще у Антоніни Вікторівни у власності є дві квартири: одна залишилася від батьків, а друга дісталася їй від другого чоловіка, якого теж
уже немає.
– Обидві на мене записані, – пояснює жінка, – коли Денис одружився, то віддала їм двокімнатну квартиру чоловіка, самі з донькою
залишилися в трикімнатній, з прицілом, що коли вона виросте, то ми розміняємося. Так і у кожного з дітей, і у мене буде своє окреме
житло.
Здавалося б, живи, молода сім’я, радуйся, є де, є на що, хоч і важкувато в другому поспіль декреті Ользі. Молоді і раділи, рівно до
народження другої дитини.
– У нас сусіди нові, – розповіла Ольга свекрусі, – цілодобово не спимо, такі гучні попалися. І скаржитися на них – толку немає.

– І мало не щодня розповідала про те, в яких нестерпних умовах вони живуть, – каже Антоніна Вікторівна, – бідна молода мати не
висипається, син мій теж, внучка старша вся знервована, малюк не спить через сусідський шум і музику.
Справжні мотиви Ольги розкрилися поступово. До скарг на те, що діти не сплять, додалися скарги на те, що транспорт в тому районі
ходить рідко, магазинів мало, поліклініка далеко, з дітьми гуляти піти нікуди. А потім і зовсім дружина сина видала:
– Ви удвох з дочкою, а нас четверо в двокімнатній квартирі, давайте поміняємося квартирами.
– Я відразу заявила, – каже Антоніна Вікторівна, – мінятися не буду, трикімнатна квартира моя, я тут все життя прожила, з неї мені
потім і дочці ще виділяти. Та й дочка ж в школу ходить, от радість їй буде годину з гаком на дорогу витрачати? Та й у мене тут робота
поруч, друзі, подруги.
Тоді Ольга зайшла з іншого боку: не хочете мінятися, дозвольте нам квартиру продати, а купити в іншому районі.
– Я мало не погодилася, так вона почала наполягати, – каже Антоніна Вікторівна, – набридло вислуховувати скарги, та ще й син почав
просити, мовляв, дружина йому спокою не дасть. Але Ольга ж не просто продати просила, а з переоформленням, щоб я продала, а на
ім’я сина нову купила. Ось тут я і відмовила. Так, якщо що я доведу, на які гроші була куплена квартира Дениса, але воно мені треба?
На рівному місці наживати собі проблеми.
– Я двох дітей народила, – каже Ольга, – а Ви подумки мене з чоловіком розвели, без батька власних онуків залишили? І що, я за онуків
не заслужила частину житлоплощі?
– А це нехай у своїх батьків запитає, – ятрить жвава кузина Антоніни Вікторівни, – вони їм теж онуки, нехай виділять їм власність. У
Ольги ж ще брат з сестрою є?
– Є, – підтверджує Антоніна Вікторівна, – тільки я зрозуміла, що Ользі там розраховувати нема на що, молодші від вітчима, а квартира,
де живуть – його. Ось вона і прагне відкусити тут шматочок. І так неприємно це, козиряти дітьми. А мій син лише її і слухається.
Антоніна Вікторівна вважає, що якби наміри невістки були чисті, то вона погодилася б і на те, щоб квартира була продана, а нова була б
придбана теж – на ім’я свекрухи. А робити так, як вимагає дружина Дениса Антоніна Вікторівна не збирається.
– Я для твоєї мами ніхто – пусте місце, гаразд, я з цим змирилася, – вселяє Ольга чоловікові, – але вона і дітей наших ні в що не
ставить, інакше б не упиралася.
Антоніна Вікторівна цих звинувачень не визнає, вона і про сина подумала, і про дочку, і про онуків: Денис відповідальний, він від
дружини точно нікуди не дінеться, якщо Ольга сама не буде ініціатором розриву.
– Ось на цей випадок і підстраховується, – робить припущення сестра. – Може, все якось вляжеться. А якщо ні, так продаш цю
квартиру, купиш нову, де скажуть і синові її просто подаруєш.
Антоніна Вікторівна дуже сподівається на те, що все якось вляжеться, тільки зараз з сином у неї стосунки прохолодні, а до онуків в гості
зайвий раз і не прийдеш, щоб не загострювати ситуацію і не вислуховувати звинувачення.
Фото ілюстративне – freepik

Джерело