Кум Путіна готується стати Президентом України?
На думку Басараба, в Україні наразі відчувається «велика недовіра до всього політичного класу – і влади, і опозиції. Про це пише Волинська правда, посилаючись на «Газету по-українськи»Нема жодного політика, рейтинг якого перевищував би 10–12 відсотків. Люди очікують на нові політичні сили й інших лідерів». У такій ситуації, наголошує він, «виборці можуть кидатися у крайнощі й підтримати навіть комічних персонажів. Тих, хто пропонує прості рецепти. Про це, зокрема, свідчить феномен Вадима Рабіновича (2014‑го став народним депутатом від «Опозиційного блоку», нині – лідер партії «За життя», – ред.). Має 5–8 відсотків електоральної підтримки».
Соціологія, зазначає політолог, «показує великий аванс довіри до часом екзотичних для політики персон». А відтак пояснює: «Маю на увазі шоумена Володимира Зеленського чи співака Святослава Вакарчука. Це свідчить про те, що українці незадоволені ситуацією в державі».
На думку Басараба, «друга проблема – в парламенті. Бачимо низьку активність народних депутатів, внутрішню напругу, чвари у залі. Це впливає на зниження довіри до всієї політичної еліти. Додатковий негатив і розпач у суспільстві створює пропагандистська мережа проросійських медіа в Україні та кремлівської агентури серед політиків і громадських активістів. Вони 24 години на добу працюють на розкручування хаосу, абсурду та зневіри».
Загалом, резюмує він, «усе це вкупі створює напружену ситуацію в суспільстві й передчуття третього Майдану чи дострокових виборів… Влада здатна утримати ситуацію. Але це не знизить рівень напруги».
Басараб відповів на запитання, чи повернеться у велику політику Віктор Медведчук. «Така небезпека є, – зазначив він. – Абсолютна більшість українців сприймає його як негативного персонажа. Але Медведчук активізувався за допомогою Кремля і намагається повернутися в політику». А відтак уточнює: «Усе це змушує з насторогою спостерігати за діяльністю останнього. Його апетити явно не обмежуються статусом контактера між Києвом і Москвою. Не виняток, що може взяти участь у президентській кампанії чи очолити політичний проект на виборах до Верховної Ради».
«Загалом країна визріла для дочасних виборів (чергові президентські мають відбутися у березні 2019-го, парламентські – у жовтні того ж року, – ред.). Причин достатньо. Питання лише в тому, коли з’явиться сприятливий привід, який дасть вихлюпнутися суспільному невдоволенню. Ідеться про подію, що стане останньою краплею», – констатує політолог. А відтак уточнює: «Наприклад, це може бути рішення Президента про серйозні поступки Росії чи ОРДЛО, неймовірний корупційний скандал за участю глави держави чи навіть непокаране свавілля якогось чиновника.Дострокові парламентські вибори може спровокувати конфлікт у коаліції чи її розпад. Розбіжності між «Блоком Петра Порошенка» й «Народним фронтом» наростають. Тому ймовірність дочасних виборів – 50 на 50».
