Квартира, в якій ми зараз живемо, належить моєму чоловікові. Тепер він вважає, що якщо він забезпечив сім'ю житлом, то більше нічого і не треба. Цього року ми знову не поїдемо на море – у нас немає гр
– Коли я виходила заміж, зовсім не про таке життя мріяла! Зараз я дуже втомилася від безгрошів’я! – зітхає 32-річна Ірина. – Думала,
що хоч цього року ми поїдемо кудись відпочивати, але чоловік знову сказав, що у нас немає грошей. Знову борг по комуналці
назбирали, зараз з зарплати треба буде терміново платити, інакше потім не виберемося. Ось так і живемо – якщо за комуналку
заплатимо, на макаронах потім сидимо. Якщо щось собі дозволимо – то тут же опиняємося в боргах. Зараз ось ще на молодшу дитину
виплати припиняться, і взагалі не знаю, як будемо жити!
У Ірини та її чоловіка Олександра – дві дочки, одна переходить в четвертий клас, друга ще зовсім маленька. Ірина зараз не працює,
сидить в декреті. Працює один чоловік, і, за словами Ірини, він абсолютно не хоче напружуватися.
Робота у нього – звичайна, за графіком два через два, а зарплата така, що її не вистачає ні на що. Але чоловіка все влаштовує, міняти
щось у своєму житті він не збирається. Роботу свою він любить, колектив обожнює. Про те, щоб шукати щось інше, і слухати не хоче.
– Я постійно чоловікові кажу – ти пів місяця, виходить, вдома сидиш! – скаржиться Ірина. – Ось на цей час можеш знайти собі якийсь
підробіток. У тебе діти, в кінці кінців! А він мені, уявляєш – мовляв, а чому це я повинен щось робити? Мені всього вистачає. Бігати з
роботи на роботу і крутитися, як вже на сковороді, я не збираюся. Тобі, каже, мало грошей? То йди і зароби сама!
До честі Олександра треба сказати, що людина він абсолютно нежадібна – все, що заробить, приносить і віддає дружині. Його
зарплатна картка взагалі зберігається у Ірини, вона сама видає чоловікові гроші на проїзд і дрібні витрати.
Олександр – хороший батько, багато часу проводить з дітьми. Без проблем може прибрати вдома, приготувати їжу, помити посуд,
ніколи не пред’являє дружині претензій за недосконале ведення господарства або відсутність вечері.– Умів би він ще й заробляти – взагалі б йому ціни не було! – зітхає Ірина.
Квартира, в якій вони зараз живуть, до речі, теж належить Олександру. Колись давно він отримав її у спадок від бабусі, і навіть встиг
відремонтувати за своїм смаком. Тепер ремонту вже півтора десятка років, і інтер’єр поступово старіє, потрібно щось змінювати, але коштів на це немає.
– Ну, може, тоді чоловік має рацію? Тобі потрібно заробляти самій, раз грошей не вистачає? На макаронах з дітьми сидіти і борги
збирати теж не діло. Можна ж знайти якусь роботу в той час, коли чоловік удома. Підлогу мити, квартири прибирати, гамбургери робити, газети розносити.
– Ну звичайно! – каже Ірина. – Чоловік, значить, буде сидіти вдома, а я працювати на важкій фізичній роботі? Я не вважаю це
правильним! Все-таки під час декрету сім’ю повинен забезпечувати чоловік! Коли дитина підросте, дружина стане повноправним
партнером, а поки вибач. Навіть держава дає можливість матері сидіти з дитиною вдома. А заявити дружині: мовляв, не подобається,
давай заробляй сама – це і взагалі ні в які рамки не вписується, я вважаю. Йому має бути соромно за таке!
Батько сімейства не має права спокійно дивитися, як його діти сидять на макаронах і носять те, що добрі люди дали. І до того ж
заявляти дружині: «Іди і зароби сама, якщо тобі грошей не вистачає!» – це не по-чоловічому!
Ось доросте дитина хоча б до саду, тоді буде розмова.
Але Олександр вважає, що якщо на їжу вистачає, житлом сім’ю він так чи інакше забезпечив – тепер і дружина повинна внести свою лепту.
Фото ілюстративне – yapokupayu
