ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

«Від долі ще ніхто не втік! Твоє обов’язково до тебе повернеться», – цю фразу Леся чула не раз від бабусі. Та, в приклад, наводила
ситуацію з свого життя, коли її хлопець, а потім чоловік, повернувся до неї аж через десять років – бо такою була їхня доля. Цю історію
Леся чула безліч разів, але ніколи не сміла перебивати свою бабусю, яка згадуючи про це, ніби переживала її знову і знову.
Але тепер слова бабусі не могли заспокоїти дівчину, бо Леся розуміла, що коханий не повернеться. Він сам нещодавно зізнався, що у
нього росте син. То ж нічого змінити не можна. Тарас не її доля, і треба його відпустити, але як це зробити, дівчина не знала, бо ще досі
його любила.
***
В той вечір Леся повернулася з роботи дуже втомленою, і побачила, що на її телефон прийшло повідомлення. Писав її давній
знайомий Тарас. Знову запрошував її кудись посидіти. Леся завжди відмовляла Тарасу, сама і не знала чому. Можливо тому, що
хлопець був молодшим від неї на шість років, а, можливо, тому, що в свої тридцять чотири вона просто втомилася шукати кохання і
вже нікому не вірила.
Сама не знає чому, але цього разу Леся дала згоду на зустріч – а що такого, випити з другом кави. Саме так, ця зустріч мала бути
дружньою, але все пішло не за планом.

Вони зустрілися в затишній кав’ярні, обоє втомлені після роботи, в очах Тараса було щось таке ніжне і щире, що повернувшись
додому, Леся весь вечір думала про нього. Вранці дівчина впіймала себе на думці, що дуже хоче, щоб Тарас їй знову зателефонував.
Коли пролунав довгоочікуваний дзвінок, Леся на крилах радості цього разу летіла на зустріч.
Тепер Тарас став для неї сенсом усього її життя. Вона і сама не зрозуміла, коли закохалася. Так пролетіло пів року. Леся вже подумки
приміряла весільну сукню, але одного дня коханий просто зник з її життя.
Не брав слухавку, не відповідав на повідомлення, таке враження, що просто зник. Спільні друзі сказали, що Тарасу потрібно було
терміново поїхати з міста. Рівно два роки про коханого Леся нічого не відала і не чула. Вже й не знала, що думати, як на телефоні
побачила такий довгоочікуваний номер. Телефонував Тарас, сказав лише, що в нього все добре, і сьогодні в нього народився син.
Розмова далі не клеїлася, Леся лише змогла хриплим голосом сказати: «Вітаю».
Тепер думок в її голові побільшало – чому він їй це сказав, чому зателефонував саме зараз, хто та щасливиця, яка народила її
Тарасові сина. Все, що дівчина намагалася забути протягом двох років, тепер поглинуло її з ще більшою силою. Тоді Леся нарешті
дала волю сльозам, свого майбутнього вона далі не бачила і не розуміла, що їй робити далі.
Бабуся відразу побачила сум в очах Лесі, і знову взялася розповідати свою історію. Але цього разу, Лесі здавалося, що вже все
втрачено. Наступних три роки Леся наче не жила. Ходила на роботу і поверталася додому. Зустрічатися з друзями у неї не було ні
настрою, ні бажання.
Наближався день народження Лесі. Вона приймала привітання друзів, і раптом, на телефоні з’явилося повідомлення, від якого їй
знову перехопило дух. Тарас написав лише одне слово: «Вітаю». І цього було достатньо, щоби Леся ожила. А через годину в її двері
подзвонили. Спочатку вона побачила оберемок червоних троянд, а за ним і Тараса.
– Пробач мене, але я не можу без тебе жити. Я дуже завинив перед тобою, я намагався забути, але думки про тебе не покидали мене
жодного дня.
Леся запросила Тараса в кімнату, вони проговорили весь день. Тарас і справді зрадив Лесю, всього один раз, але потім дівчина
оголосила, що чекає дитину. Тарас змушений був одружитися, але полюбити ту дівчину він так і не зміг. Від дитини він не відмовився, і
забезпечуватиме сина усім необхідним. Зараз він розлучився і найбільше за все прагне отримати прощення від коханої.
Через три місяці Тарас з Лесею стали на рушничок щастя. «Від долі ще ніхто не втік! Твоє обов’язково до тебе повернеться», –
повторила Лесі бабуся на її весіллі.
Фото ілюстративне – pinster

Джерело