Макар покликав мене заміж, я погодилася і вся наша родина стала готувася до весілля: підібрали ресторан, замовили лімузин, знайшли тамаду і купили шикарну весільну сукню. А за місяць до весілля я зуст
А коли вже мені виповнилося 18 років я познайомилася з Макаром. На той момент йому було 20 років, він щойно повернувся з армії,
високий спортивний хлопець мені дуже подобався, от відчувала, що це саме моя людина, навіть не знаю, як це пояснити,але відчуття
було особливе якесь.
Між нами виникли гарні дружні стосунки, а потім ми стали зустрічатися. Мені здавалося, що ми дуже щиро кохали один одного, у нас
були спільні знайомі та інтереси. Наші стосунки все міцнішали з кожним днем і ми з Макаром вирішили одружитись і жити разом.
Познайомилися з батьками і призначили весілля на кінець літа. Готуватися ми та наші рідні люди почали ще заздалегідь. Підібрали
гарний ресторан, закупили різну недешеву атрибутику весільну, домовилися з хорошим тамадою, намагалися зробити свято, на якому
б усім було весело та цікаво. Ми були по справжньому щасливі з Макаром, як ніколи.
Адже я скоро одягну цю заповітну весільну сукню, про яку мріє кожна дівчина. Всі з захопленням будуть на нас дивитися і говорити
багато теплих та хороших слів в нашу сторону. Але мабуть не склалося у мене тоді.
За місяць до весілля я зустріла Андрія і закохалася в цього чоловіка щиро, ось так по справжньому, з першого погляду. Я думала, що зі
мною такого ніколи не станеться.
Андрій був старший за мене на цілих 10 років, він був вже розлучений і мав сина. Але це аж ніяк не впливало на мої почуття до нього.
Я дуже довго думала, не знала, що мені робити. Як сказати Макарові, що скажуть мої батьки та родичі, та й гості вже всі запрошені.
Першій я вирішила все сказати мамі.
Пояснивши ситуацію, мама не була в захваті від цього, але переконувати мене змінити своє рішення вона не стала, адже розуміла, що
у шлюбі з Макаром я зіпсую своє майбутнє, та й і їй навіть було зрозумілим, що такий шлюб довго тривати не буде.
Не буду описувати детально, як все це відбувалося, але ми все скасували. І весілля, і вінчання, і гостей всіх обдзвонила я сама, навіть
не пояснювала, просто все відмінила і все, сказала, щоб не приходили, адже свята не буде ніякого.
Хоча мама була проти мого нового обранця, адже Андрій з’явився в моєму житті і все відразу змінилося.
Я її розумію, звичайно. Але це кохання, що ж тут вже вдієш. Я вийшла заміж за Андрія, без свята, без шикарної весільної сукні, про яку
так мріяла багато років, без вінчання, адже в одну ми це для мене стало чимось умовним і зовсім не важливим.
Ми нікого не запрошували розділити з нами нашу радість, адже якось незручно було дивитися у вічі своїм рідним та близьким, але я
щаслива жінка.
В шлюбі ми вже 12 років, у нас двоє прекрасних малюків. І тепер я точно знаю, що без кохання щастя не буде ніколи. Не варто будувати
свої стосунки без щирих почуттів. І ніколи не пізно змінювати щось у своєму житті, ніколи не дивіться на те, що скажуть про вас люди,
живіть своїм життям, адже так можна пройти
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pixabay.
