Мама з сестрою поїхали в Італію, а мені залишили племінницю і мамину квартиру, в якості компенсації. Через кілька років я удочерила дівчинку і вийшла заміж за її батька. Ми з Олегом чекали спільну дит
Ольга, моя молодша сестра, з дитинства була несерйозною. Але мама ніби цього не помічала і завжди пророкувала Ользі «велике
майбутнє», а саме – вигідний шлюб з заможним чоловіком.
Я тоді тільки закінчила університет і мене взяли на повну ставку в фірму, де я підробляла під час навчання. А Ольга, навчаючись на
третьому курсі, зробила неприємний сюрприз для мами – оголосила, що чекає дитину і взяла академвідпустку.
Батьком її дитини виявився Олег, закоханий в мою сестру одногрупник. Він був приїжджим, з небагатої сім’ї, але з великими планами
на життя. Природно, на поріг до дитини його ніхто навіть не пустив.
Я зняла квартиру поруч з роботою, і моє життя перетворилося в дім-робота-дім, як і більшості людей на цій планеті. Ольга, прийшовши
в форму після народження дитини, знову вирушила на пошуки багатої «кам’яної стіни».
Завдання своє Ольга виконала – знайшла заможного чоловіка, готового забрати Ольгу в комплекті з її мамою в сите безбідне життя.
Тільки в цьому житті місця для Ілони, моєї племінниці, не було. Майбутній чоловік сестри навіть не знав, що у його обраниці є дитина.
Ілону привезли до мене додому, в комплекті з дарчою на мамину квартиру, в якості моральної компенсації.
– Якщо що – повернеш квартиру, – видала мама мені своє напуття і відбула в Італію, в компанії Ольги і її багатого чоловіка.
Ілона ходила в садок. Вона майже і не помітила, що мама зникла з її життя. Кмітлива дівчинка відразу прив’язалася до мене. Так і жили
б удвох, якби не Олег, який якось довідався про те, що мати його дитини кинула його дочку. Олег не бачився з Ілоною, йому було
заборонено. Але, тим не менш, в поштову скриньку він регулярно підкидав конверти з грошима на дочку.
Я не бачила причин забороняти їм спілкуватися. Якщо мама дитину кинула, то хоч батько повинен бути. Дівчинка була в захваті – Олег
проводив з донькою весь свій вільний час. На тлі турботи про Ілону ми зблизилися.
Наше рішення жити разом – було досить логічним. Взаємна симпатія, турбота про дитину, спільні інтереси – між нами не було тієї
міфічної «іскри», це був спокійний вдумливий вибір.
Коли Ілоні виповнилося шість, прийшла пора задуматися про те, як через рік оформляти її в школу. Я не була її опікуном, Олег
офіційно не був батьком. Я подзвонила Ользі. Її відповідь була простою:
– Роби що хочеш, тепер вона – твоя турбота. У мене буде дитина. А дочку можеш залишити собі.
Ми з Олегом розписалися і він пішов до суду, його визнали батьком, Ольгу – поганою матір’ю, і позбавили її батьківських прав. Невдовзі
я удочерила дівчинку. Ми з Олегом чекали спільну дитину.
Тепер Олег уже не був скромним студентом, у нього була хороша посада з великими перспективами. У грошах ми не потребували.
Паралельно з роботою, Олег шукав інвесторів для відкриття своєї справи – щось пов’язане з комп’ютерними технологіями, я не
особливо розбираюся.
Ми жили життям звичайної сім’ї – Ілона називала мене мамою, дуже любила свого молодшого братика, а Олег носив всіх нас на руках.
Повернення мами з Ольгою було як грім, серед ясного неба. Вони з’явилися, як ні в чому не бувало. Мама не встежили за Ольгою, і моя
не дуже розумна сестра наставила роги своєму чоловікові. Той не став терпіти подібної зневаги і неповаги з боку дружини і викинув її з
свого життя, відібравши дитину.
Це була своєрідна карма: Ольга кинула одну дитину – у неї забрали іншу, народжену для викачування аліментів у разі розлучення.
Ольга з мамою повернулися додому. Вони постійно сварилися, мама звинувачувала мою сестру в усьому, а сестра горювала тільки
про втрачені гроші – молодша дитина її абсолютно не цікавила, як і старша дочка.
Вони попросилися пожити, йти їм було нікуди. Мама відразу завела розмову про повернення квартири. Ми домовилися зробити так: ми
з чоловіком шукаємо собі квартиру, як тільки купуємо її, я відразу повертаю квартиру мамі.
Ілона забула Ольгу, а офіційно її мамою була я. Я поговорила з сестрою, щоб вона не лізла до моєї дочки. Ольга фиркнула:
– Подобається – виховуй.
Побачивши, ким став мій чоловік, мама почала вимовляти Ользі:
– Дивись якого чоловіка прогледіла. Жила б зараз, ні в чому не потребувала. А сестра твоя дивись, яка хитра – швидко прибрала до
рук.
Ольга почула в словах матері зовсім інше.
– Ти забрала мою дочку і мого чоловіка. Я їх поверну, – заявила вона мені.
У той же день ми з Олегом і дітьми переїхали на знімну квартиру. Ми вже знайшли підходящий варіант для покупки, треба було трохи
почекати, поки продавці зберуть всі довідки і папірці.
Ольга дзвонила Олегу кожен день. Вона чатувала мого чоловіка після роботи, а мою дочку – після школи. Ілона знала, що я – її тітка,
пропозиція називати мене мамою надійшла від неї.
Моя дочка була зачарована красивою стрункою мамою. Ольга розповіла їй казку про розлучницю-сестру, що не дає батькам
маленької принцеси бути разом. Моє життя стало нестерпним.
Олег метався між жінкою, яку він досі любить і мною, тією, що ростила його дітей. Ілона влаштовувала сцени, вона хотіла до мами.
Чоловік ходив сам не свій, постійно огризався – на роботі у його з’явилися проблеми. Один молодший синочок був маленьким
острівцем стабільності.
Квартира була куплена. Раніше я чекала цього дня з надією, а він став для мене початком кінця: Олег купив мені квартиру, відмовився
від прав на неї і пішов до Ольги, забравши Ілону. Я подала на розлучення.
Ольга хвалилася, що її сім’я повернулася до неї. Мама дзвонила і вимагала від мене залишити Олега з Ольгою в спокої:
– Пожила її життям і вистачить. Не лізь до них, твоя сестра заслужила щастя.
А я ні? Я його не заслужила? Олег прекрасно знав, що моїй сестрі він не потрібен, що їй не потрібна Ілона. Ользі потрібні тільки гроші, і
нічого, крім грошей.
Радість Ольги з мамою тривала недовго – інвестори мого колишнього чоловіка вимагали повернення грошей.
Мама з моєю сестрою задумалися: чи варто чекати закінчення Олегової чорної смуги або варто знайти для Ольги когось більш
перспективного. Вони зупинилися на другому варіанті. Ольга знову з легкістю викинула зі свого життя Ілону з Олегом.
У Олега вистачило нахабства розраховувати на примирення зі мною:
– Ілоні потрібна мама, ти ж любиш нас. Прости, ми думали – вона змінилася.
Мамі вистачало нахабства вимагати від мене її квартиру:
– Ольга вирішила відкрити свою справу, їй потрібен стартовий капітал, ми вирішили розміняти квартиру. Переписуй, ти обіцяла.
Я пам’ятаю. Але я обіцяла повернути квартиру до того, як вони цинічно розтоптали мою сім’ю: позбавили мене чоловіка і дочки,
відібрали батька у мого сина. Я їх виставила на вулицю.
Просто продала квартиру, надавши покупцям самих виселяти прописаних там осіб. Мені байдуже, як вони будуть жити. Нехай Ольга
заробляє на життя тим, що вона вміє найбільше, а мама нехай буде її касиром. На гроші від продажу квартири я відкрию маленьку
власну справу – нам з сином на життя вистачить.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
