Маминій сестрі батьки збудували будинок, а мамі мала залишитися їхня рідна домівка. Коли мама вийшла заміж, то так і залишилася зі своєю сім'єю жити з батьками і по праву вважала, що цей будинок тепер
Спадок розсварив не одну родину, часто буває, що саме через нього рідні люди не бачаться роками. Моя мама ось уже багато років
зовсім не спілкується зі своєю сестрою. І все це через їхній рідний дім, який вони не змогли поділити. Тітка, мамина сестра, старша за
неї на 6 років і вийшла заміж, коли ще моя мама була школяркою.
Бабуся і дідусь вирішили купити молодій сім’ї будинок і ще тоді домовилися, що ще один будинок для другої дочки, моєї мами, вони
навряд чи зможуть побудувати, так що їй залишиться рідна домівка. Будинок у них був трохи меншим і гіршим, ніж той, що був у тітки,
зате був в центі нашого містечка.
Тоді всі погодилися з цією домовленістю, а маму просто поставили до відома і особливо не питали, так як вважали її ще не досить
дорослою, щоб приймати самостійне рішення.
Коли мама вийшла заміж, то так і залишилася зі своєю сім’єю жити з батьками і по праву вважала, що цей будинок тепер тільки її. Коли
дідуся не стало, а бабуся зовсім була хвора, тітка сказала моїй мамі, що раз будинок дістається їй, так і доглядати за бабусею повинна
вона. Це було не зовсім справедливо, адже це теж була її мама і житлом їх поділили порівну.
Але мама не стала сперечатися, тим більше що бабусі невдовзі не стало, і ось тут почалися розборки за спадок. Тітка сказала, що це
рідна домівка і повинна бути поділений порівну (а то, що їй тоді купили будинок, вона навіть не хоче згадувати). Вона каже, що теж тоді
давала гроші на нього, балкон засклений і нові двері пофарбувала. Але які у неї були гроші в той час, коли вона тільки закінчила
інститут і, не пропрацювавши і року, пішла в декретну відпустку?
Домовитися по-доброму не вдалося, і сестра моєї мами подала на неї до суду. Там у неї нічого не вийшло, так як ще за життя дідуся
було складено заповіт на користь мами, і суддя сказав, що мама не зобов’язана виплачувати половину вартості будинку, якщо тільки
сама не захоче добровільно.
Відтоді вони з нами не спілкуються. Більш того, моя двоюрідна сестра, у якої я хрестила доньку, не тільки не хоче зі мною спілкуватися,
але навіть не дозволяє мені вітати дитину, навіть по телефону.
Як вони не можуть зрозуміти, що не праві? Чому тоді не будували собі будинок самі, і тепер би цей ділився порівну. Я бачу, як мамі
важко через все це, але я вважаю, що вона зробила все правильно.
Фото ілюстративне – olx
