Маринка з виглядом абсолютної переможниці вигукнула: «Попалась!» і чимдуж побігла на кухню. Там перед відчиненим холодильником, який сигналив на всю хату, стояла винувато понуривши голову свекруха.
Від різкого звуку у своїх ліжечках підскочили заспані діти. Чоловік різко став на ноги і озираючись у пітьмі бо ж ніяк не міг зрозуміти, що і
до чого. А Маринка з виглядом абсолютної переможниці вигукнула: «Попалась!» і чимдуж побігла на кухню. Там перед відчиненим
холодильником, який сигналив на всю хату, стояла винувато понуривши голову свекруха.
Слідом за дружиною прибіг і чоловік. Він узагалі нічого не розумів. Оця нічна сирена привела його у повний ступор.
— Бачиш, бачиш? Я казала, а ти не вірив. Вона таки наші продукти під’їдає, – тицяла пальцями у свекруху Маринка. – Я ж бачу ковбаси
на кусочок більше залишалось, та й шматки хліба на ніч перераховувала. А вона посеред ночі наше їсть. У дітей останнє забирає!
Мов оса бігала довкола свекрухи Маринка.
— Уже три дні підряд молоко у банці кисне. Я беру свіже домашнє, вона нап’ється з горлечка, а зранку кисляк. А дітям і дати нічого потім
на сніданок. От і купила я сигналку, аби нашу “мамусю” вивести на чисту воду.
Сергій дивився на маму і бачив, як тій нестерпно соромно.
— То я попросив, аби вона мені млинчиків, таких, як у дитинстві напекла, – сказав і аж голову в плечі втягнув. Знав – дружина подібного не простить.
Саме Маринка наполягла, аби він купив окремий холодильник. Все було ніби і правильно. Вони окрема родина і харчуватись повинні
окремо. Так його мама готує супер – смачно, але він уже не дитина. Та й їдять вони різне. Мама після виходу на пенсію перейшла на
супчики, а вони люблять калорійніші харчі. Маринці особливо не подобалось, коли Сергій просив маму щось приготувати.
Дочекавшись поки дружина заспокоїться і засне, тихцем вийшов із кімнати. Постукав до матері:
— Мамусю, що це було?
Та не спала. Плакала беззвучно у подушку.
— Ганьба, яка ганьба! Синку, чи ж думала, що у власному домі на старості літ, харчі буду у сина вночі тихцем брати?
Сергій анічогісінько не міг зрозуміти. Притулився до неньки, як у дитинстві і дочекався доки вона зможе говорити спокійно.
— У мене пенсія маленька, синку. Куплю, що приписав професор і заплачу половину за квартиру. Залишається триста гривень.
Картоплі і цибулі з макаронами накуплю, ось і їм супчики місяць. А добренького хочеться. Соромно мені у тебе просити. Ти і так трьох
годуєш, а тут ще й я. Та й Маринка твоя кожну копійку рахує. Он сказала більше цього місяця мені за гарячу воду заплатити, бо я ванну
приймала аж чотири рази в минулому місяці і ноги щодня парю в тазику. Я вже й світло у кімнаті не вмикаю – економлю. Ще скаже додати за електроенергію.
Сергій обімлів. Він не просто пристойно заробляє – він заробляє дуже гарно. Куди дружина витрачає кошти його не цікавить, але він
думав, що за квартиру оплачують вони. А тут виявилось мама платить половину. Тобто поки його Маринка складає гроші на купку мама їсти не має що?
Маринка лютувала не на жарт. Ще б пак, чоловік наказав зібрати речі і сказав, що вони переїжджають на знімну квартиру. Це ж скільки коштує?
— Діти вже дорослі, – сказав Сергій, – Ти цілком можеш вийти на роботу. Рівень нашого життя не зміниться і продукти будуть цілі.
А матері він тепер сам оплачує комунальні і щомісяця виділяє чималу суму на її потреби.
Автор Анна Корольова.
Передрук без згоди автора заборонено.
Головна картинка – pexels.
