Марії зараз 45. Вона ще молода жінка. Син та донька вже покинули батьківську домівку, мають свої сім'ї. В січні Марія вперше взяла на руки онучка, цього року вона стала бабусею.
Марії зараз 45. Вона ще молода жінка. Син та донька вже покинули батьківську домівку, мають свої сім’ї.
В січні Марія вперше взяла на руки онучка, цього року вона стала бабусею.
У неї є все: сім’я, власне велике житло, автомобіль, гарна робота. Діти вже самостійні і тепер в Марії багато вільного часу. Вона ходить
по салонах, ресторанах, в юні роки не мала гроші на це все, а зараз ніби й набридло, не цікаво нічого.
А рік тому не стало тата, два місяці тому й маму він покликав за собою. І Марія вперше відчула себе дорослою, якась пустка в душі, вона вже не дитина.
Жінка відчула, як життя її змінилося повністю. Її в селі вже ніхто не чекає, тато не запрошує в гості щоразу, мама не набридає
щоденними дзвінками, не говорить по сто раз одне й теж. Зі сльозами на очах Марія згадує, як ще нещодавно її все це дуже дратувало,
вони злилася, що мама все забуває, перепитує по декілька раз.
Частенько Марія могла не брати телефон, коли, наприклад пила каву з подругами, розмовляла з чоловіком, або просто дивилася
телевізор, а потім забувала подзвонити сама.
І ось, немає ні тата, ні мами, ніхто не зве в село садити картоплю. На душі пустка, яку словами не передати. Марія щотижня їздить в
село до батьків. Довго стоїть біля маленьких горбиків, розповідає все, що не сказала батькам за життя. Шкода, що так часто не
відвідувала їх ще живих, молодою ще була зовсім, постійно заклопотана: діти, робота, садочок, школа, вічно часу немає. Сто разів
вибачалася зараз перед батьками, але легше на душі не стає.
А нещодавно Марія стала помічати, що й донька не дуже з нею хоче спілкуватися, каже, що дитина часу забирає багато. Телефон не
бере, сама не дзвонить, своє життя у неї, свої турботи.
Від того Марії дуже гірко. А що вона може зробити?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – kiev.freeads
