Ми з дружиною родом з села, а приїхали працювати на базар в столицю. Чимало років з раннього ранку до пізнього вечора сиділи з тими овочами, але назбирали на однокімнатну квартиру. Цієї весни планува
Ми з дружино обоє родом з села. Коли одружилися, обоє приїхали в Київ і стали працювати на базарі.
Спочатку ми з Катериною орендували маленьку кімнату в однієї бабусі, яка біля базару близенько жила, а самі стали відкладати на житло гроші.
Вставати доводилося в три години ночі, їхати бусом з жінками на оптовий ринок, а потім вже з фруктами та овочами приїжджати на свій базар. Майже годину розставляли товар, потім купували булочку й чай на сніданок. Вдень нам одна жінка завжди приносила дві півлітрові баночки супу. Продавали все до пізнього вечора, потім бігли на квартиру, де Катерина готувала скромну вечерю. Один вихідний – понеділок. У цей день ми прали, прибирали, телефонували родині.
В такому темпі прожили чимало років, поки назбирали на однокімнатну невеличку квартиру. Вона нам дісталася важкою працею.
На цю весну планували новосілля, я вже додому дзвоним усім заздалегідь все розповів. А вчора Катерина сказала, що кликатиме лише своїх родичів, бо вони багатші, принесуть гарні подарунки, а у мене родина бідніша, тому нічого особливого вони нам не подарують. Квартира однокімнатна і багато людей у нас не поміститься, тому потрібно продумати найкращий та найвигідніший нам варіант. Лише моїх батьків покличемо, для годиться.
Я маю спокійний характер, завжди в усьому погоджуюся з дружиною, ніколи не перечу. Але вчора мовчати не став і сказав Каті, що якщо вона не хоче звати мою родину, то я проти того, щоб і її родичі приходили. Справа не в грошах, а в людському відношенні. Дорогі подарунки мені не потрібні, але коли нам жилося не просто, моя рідна тітка привозила продукти з села в столицю: сир, сметану, яйця, м’ясо. Так мої рідні не мають великих грошей, але вони завжди підтримають у непросту хвилину.
Катерина образилася і сказала, що святкувати новосілля тоді не будемо, бо який сенс скликати до себе багато людей, два дні готувати на стіл, якщо все це навіть не окупиться.
Прикро мені за дружину. Як тут бути вже й не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
