Ми забрали з села тестя й тещу, бо їм самим вже важко. Поселили їх у флігелі, там їм зручно, тепло. ми обслуговуємо. Але б ви бачили, скільки вони їдять!
Як свині, чесне слово. Дружина тільки й робить, що готує, готує, носить їм, носить…
І от почалися наші будні по догляданню похилих батьків, які майже вже не виходять з хати…
Не виходять – але їдять! І скільки! Коли бачу, скільки дружина їм готує й відносить, в мене просто очі на лоба лізуть. Скажу зразу: їй теж це не подобається, але з ними марно сперечатися, старі ображаються, як діти, починають плакати або лаятися. Тому вже як є…
Настає ранок. Дружина йде на кухню о шостій, смажить омлет з вареною ковбасою або яєчню з ковбасою, варить молочну гречку або манку, нарізає половину білого батона, смажить оладки або млинці, відкриває баночку з джемом або згущеним молоком – до млинців.
Несе батькам сніданок з розрахунку по три яйця і три великих смажених кільця ковбаси на кожного, по тарілці молочної каші, батон, повну миску (штук десять) млинців чи оладок, банка джему, дві великі чашки чаю або молока. Це – перший сніданок.
На другий сніданок дружина несе їм якісь сезонні фрукти чи ягоди, молоко або ряжанку, другу половину батона. А там вже й обід наближається.
Обід – це по великій глибокій тарілці першого, супу чи борщу, на друге – по великій тарілці картоплі або рису (каші вони не їдять, бо не люблять, а сирі овочі – тому що жувати важко і майже нічим), плюс по дві котлети або по дві сардельки (риба – не ситна, та ще й кості в ній), плюс половина білої паляниці. Фрукти чи ягоди на десерт обов’язково.
Кожні два дні відносимо їм півкіло печива, велику солодку булку. Між обідом і вечерею вони з тим п’ють чай, який приносить дружина, та ще й з молочком.
І ось вечеря. На вечерю – картопля з запеченим стегенцем чи відбивними, якісь овочеві, кабачкові або картопляні оладки, хліб з маслом по два шматки, чай або молоко, банани.
А там вже й ранок на носі…
Тесть на двох ціпках ледве доходить від ліжка до столу. Зате ходить під себе… Теща ще сама себе обслуговує, але це, з усього видно, вже не надовго…
Ви розумієте, що ми, попри те, що це гріх, мимоволі чекаємо природнього звільнення від цього ярма…
Змінити їх спосіб харчування й життя вже не можливо – їм по 80 років. Зате вони строго контролюють, скільки ми витрачаємо на них з їхніх пенсій. Я вам чесно скажу: обидві їхні пенсії по 3 тисячі йдуть їм на їжу, та ще й не вистачає…
