М'ясо вже готувалося, на плиті доварювалася каша для молодшої дитини. Думала спочатку помити посуд і замісити тісто для пампушок, як знову почула закиди свекрухи, що нічим годувати старшого її онука.
Спокій в нашій сім’ї нам усім тільки сниться. І так продовжується вже не один рік. Чотирнадцять років, практично з першого дня
знайомства з родиною чоловіка, склалося якесь суперництво з свекрухою, у кого пироги смачніше, так би мовити. І лише кілька днів
тому я зрозуміла, що марно стрибати вище голови.
Я вважаю, що добре готую. Моя мама відмінно готує, на щастя, і мені передала свої знання і вміння. Згодом чоловік навіть визнав, що
мої заготовки і деякі страви виходять крутіше нашої тещі. Для мене це важливо і приємно.
Шкода, що живемо не з моєю мамою, а з жінкою, якій ніхто не може догодити. Я любитель чистоти і порядку в усьому. Так звикла жити з
самого дитинства. До речі, поступово і прищепила любов до чистоти і своїй теперішній сім’ї. Ось тільки трохи поверхневий результат,
але і це радує. Справа зовсім не в чистоті.
Все життя в шлюбі батьки чоловіка хотіли, щоб я доводила те, що гідна бути поруч з їхнім сином. Якось неправильно виходило, тому ми
деякий час жили окремо, знімаючи квартиру, кілька квартир. Це був щасливий час.
Сьогодні на обід у мене був готовий суп, картопляне пюре і котлети. Старший син захотів пампушки і погодився пообідати тушкованим
м’ясом. М’ясо вже готувалося, на плиті доварювалася каша для молодшої дитини. Думала спочатку помити посуд і замісити тісто для
пампушок, як знову почула закиди свекрухи, що нічим годувати старшого її онука.
На такі слова у мене автоматично з’являється глибокий вдих і видих, щоб не відповісти, як годиться. Старший син завжди вередує в їжі.
Нагодувати дуже важко. А готувати по десять страв якось не виходить, не можу стояти біля плити весь день.
Я зрозуміла, що мені набридло всім догоджати і бігти за першим помахом пальчика. Пояснила свекрусі, що не можу готувати весь
день, є й інші справи. А поїсти все є, достатньо. Якщо не подобається, то нехай не їсть, що ж поробиш.
І тут посипалися моралі, що я зобов’язана завжди виконувати всі прохання своєї сім’ї. Задумалася і відповіла, що більше не хочу. Я не
можу і не хочу.
Знаю, що завжди готую досить, сніданок, обід (мінімум перше і друге), вечеря, плюс випічка. Встигаю кожен день прибирати будинок, по
три рази прати, гуляти з дітьми, ще й працювати ночами (про свою роботу обов’язково розповім).
Після емоційної розмови, практично монологу, відчула таке полегшення на душі, згадала, що я теж можу чогось хотіти, іноді
відмовляти і мати свою думку.
Я вийшла з суперництва, хто ж краще, як господиня з матір’ю чоловіка, розуміючи, що справляюся з усім гідно вже дуже давно і маю
право на повагу.
Фото ілюстративне – freepik.
Джерело
