Минуло двадцять років, він став великим бізнесменом, відомим в своїх колах. І коли у нього брали інтерв’ю, він завжди розповідав про своє перше кохання і про цю історію з сережками
Один хлопець закохався в дівчину. Вони разом в університеті навчалися. Вадим був бідний, а Інга – із забезпеченої сім’ї. Батько – професор і мати – завсекціей в універмазі. Вадим їздив на тролейбусі, а за Інгою раз у раз приїжджали шанувальники на машинах. Вона всім подобалася, була зіркою курсу. Звичайно, що не через гроші, а з об’єктивних причин. Зелені очі, які змінювали свій колір залежно від її настрою, пшеничне волосся до пояса, незлобивий характер.
Через два роки Вадим якимось неймовірним чином підкорив її. Відсунув всіх залицяльників на машинах. Вадим і Інга стали цілуватися в під’їздах, їздити разом з університету на тролейбусі, лопати бутерброди з докторською ковбасою і співати під гітару на лавочках в його компанії.
Друзі підходили до Вадима, плескали по плечу, говорили: «щасливчик», а він все не міг повірити своєму щастю. Йому весь час здавалося, що тут підступ є. Що все це йому тільки здається і скоро все розсиплеться. Ну, не буває такого в реальності.
Не може Інга його полюбити. Скоро їй вся ця дворова романтика набридне, і вона його кине.
Якось на 8 Березня Вадим вирішив подарувати Інзі сережки. Довго на них збирав. Гроші зі стипендії відкладав і ночами вагони розвантажував. Вистачило на срібні, але для нього вони були дорожче золота.
Соромлячись, Вадим підніс сережки Інзі в красивій коробочці. Вона кинулася йому на шию і зацілувала. Сказала, що це найкращий подарунок в її житті, і навіть сльоза блиснула в кутах її зелених очей, так вона була зворушена.
А потім ввечері вони пішли знайомитися з її батьками. У велику квартиру з п’яти кімнат, з високими стелями, м’якими килимами і чеським кришталем. І Вадим з подивом помітив, що на Інзі зовсім не його сережки, а інші, золоті. У нього всередині все стислося, і він зрозумів, що подарував їй те, що не відповідало її рівню. Що вона, можливо, з ввічливості, а може, що ще гірше, з жалю, взяла їх і сказала всі ті слова. І знайомство зім’ято пройшло. Вадим відчував себе не в своїй тарілці. Батько-професор мовчав весь вечір і здався йому зарозумілим, а мати, завсекціей, поверхневою і балакучою. Від відчуття, що з ним спілкуються, як з бідним родичем, він два рази ненавмисно нахамив за столом.
Інга, звичайно, відчула у Вадимові зміни, але не зрозуміла причину. Коли вони пішли, вона запитала, що з ним, але Вадим не відповів. Йому було принизливо і боляче озвучувати все, що він відчув і зрозумів.
А зрозумів він те, що Інзі він не пара і казка їх закінчена. Привіт, розумієш, реальність. Прощай, ілюзія.
Після цього випадку відносини їх зіпсувалися, а потім і зовсім зійшли нанівець. Інга довго переживала, потім поїхала на стажування за кордон, і ще звідти писала йому листи. Але Вадим їх не читав. А потім листи припинилися.
Вадим вирішив будь-що розбагатіти. Чим він тільки не займався. Багато років спав по чотири години, сім років не був у відпустці, три рази все втрачав, починав з нуля, але мети своєї досяг.
Минуло двадцять років, він став великим бізнесменом, відомим в своїх колах. І коли у нього брали інтерв’ю, він завжди розповідав про своє перше кохання і про цю історію з сережками, як про момент, який послужив поштовхом для його старту і змін у житті.
Виступаючи запрошеним гостем на різних бізнес-формах і конференціях, він завжди дякував цій дівчині, не називаючи її імені, і говорив, що, якби не вона, не відомо, що б з нього вийшло. Можливо, він би до сих пір їздив на тролейбусі. А тепер своїй дружині він може дарувати квартири, машини, і навіть яхти.
Всім учасникам подобалася ця історія і Вадим отримував заслужені оплески.
Одного разу колишні закохані випадково зіткнулися на світському заході.
Інга там була з чоловіком, а Вадим з дружиною. І ось, коли він йшов по проходу, він раптово побачив її. Вона стояла поруч з чоловіком, тримаючи в руці келих з шампанським.
Він побачив її зі спини, але відразу впізнав і плечі, і пшеничне волосся, хоч вони не бачилися двадцять років.
Немов відчувши його погляд, вона обернулася, і радісна усмішка з’явилася на її обличчі. Це була Інга. Все та ж Інга, тільки біля її зелених очей були тепер дрібні зморшки.
Вони відійшли до вікна поговорити. Вона, посміхаючись, розповідала про життя в Англії, про чоловіка Джастіна і дітей, двійняток, Бетті і Віктора, а він слухав її і не чув. Він тільки відчував приємний тембр її голосу, і знову відчував себе юним студентом.
– Як батьки? – запитав він, щоб заповнити паузу.
– Папа вже помер, а мама живе з нами. – відповіла Інга. – Слухай, – додала вона, помовчавши, – а ти ж тоді їм дуже сподобався. Папа назвав тебе зухвалим піратом. Вони потім довго про тебе питали.
І тоді Вадим розповів їй все. Про сережки, про те, що тоді він зрозумів, що вони не пара, про його внутрішнє приниження, його обітницю стати успішним. Все, що він розповідав на форумах і конференціях.
Слухаючи Вадима, Інга змінювалася в обличчі. Зникла її посмішка і навіть очі поміняли свій колір, стали темними, як море під час шторму.
– Знаєш, – сказала вона, коли Вадим замовк. – Але ж я досі зберігаю ті сережки. Як пам’ять. Для мене вони тоді були дуже дорогі, як і ти. Просто у мене алергія на все, крім золота. – Інга машинально доторкнулася до вуха із золотою сережкою.
Вадим оторопів.
Через півгодини дружина пішла шукати його, але ніде не могла знайти, тільки зіткнулася в проході між столиками з елегантною жінкою з пшеничним волоссям.
В цей час Вадим сидів у своїй машині, упершись руками в кермо і повісивши голову.
Йому хотілося плакати, але плакати він не вмів.
