ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Моя подруга вийшла нещодавно заміж. Вона свого чоловіка знала ще зі шкільних часів, а ось маму його до заміжжя і не
бачила. Вона жила окремо від сина, в іншому місті і дуже рідко приїжджала, відвідати бабусю і сина. Кожен її приїзд був швидше для
галочки. Ніяких подарунків вона не привозила, приїде, погостює день-другий і їде. У неї там особисте життя.
Син ріс-ріс і виріс, ось одружився з Маринкою. Марина з чоловіком півроку жили, душа в душу, поки свекруха не заявилася
на порозі квартири.
– Так, дорогі мої, я поживу поки у вас, не переживайте, ви мені не заважаєте.
Марина подивилася на чоловіка, а той лише знизав плечима.
– І як довго ти зібралася з нами жити, мамо? – запитав син.
– Так зараз роботу знайду і з’їду … Ну або мужика – розсміялася свекруха.
Виділили мамі дитячу кімнату. Планували дитини, але поки не виходило, нехай поживе.
Минув тиждень. Потім другий. Свекруха цілими днями лежала в кімнаті, і не особливо шукала роботу. Марину вже почало це
напружувати, вона дочекалася моменту, поки вони залишаться вдвох, і запитала свекруха:
– Ви собі роботу шукати збираєтеся?
– А що таке, люба? Хіба я тобі заважаю? Живу тихенько, в своїй кімнаті.
– Це не ваша кімната. Це кімната для нашої майбутньої дитини. І ми не планували, що там буде жити хтось ще.
– Марино, мила моя, ти повинна бути мені вдячна, що я тобі такого чоловіка виховала. Дитинку народите, вона все одно
одна не зможе спати, поставите ліжечко до себе.
Тут Марина вже скипіла. Якщо у неї такі плани, то значить і звалювати вона не збирається.
– Значить так. Чоловіка мого виховала бабуся, я знаю його зі школи і вас я ніколи не бачила. Наскільки мені відомо, грошима
ви теж не забезпечували ні чоловіка, ні бабусю. Так що вдячна я тільки бабусі і допомагаємо їй, чим можемо.
Квартира це моя. Мені її батьки купили і жити я тут планую тільки з чоловіком, так що, дорога моя свекруха, двері там!
Свекруха ще довго лаялася, мовляв, вона цього так не залишить, але через кілька годин вона пішла. А ще через години дві
прийшла бабуся. Марина налила їй чаю, і вони говорили.
Виявилося, що свекруха вже поїхала назад, але при цьому вона сказала бабусі, що все одно доб’ється, щоб їй виділили
половину від квартири. Марина так і не зрозуміла, з якого дива.
Коли чоловік прийшов з роботи, Марина розповіла все, як воно було. Чоловік лише знизав плечима:
– Напевно, правильно.
Джерело