Моя мама вже старенька, але мій брат досі живе з нею, він самотній, сім'ї немає. А нещодавно мама мене покликала до себе на розмову, вона просила, що коли її не стане, щоб я брата не залишала, в усьом
Я дійсно чомусь так думаю, що у кожної людини є родич, за якого йому і соромно, і, водночас і шкода його. У моєму випадку – це мій
молодший брат. Він здоровий, розумний, нормальний чоловік, але через банальну свою лінь та незібраність сам собі псує своє життя.
У школі Гнат подавав великі надії, але потім став ходити з не дуже добрими хлопцями, і перестав слухати маму і не приділяв достатньо часу своєму навчанню.
Мама завжди носилася з Гнатом, як курка з яйцем, сподіваючись повернути на шлях добрий, але брат бачив, що йому все сходить з
рук, і взагалі не цінував маминої турботи, а ще більше хотів до себе уваги.
Зараз він вже здоровий та дорослий чоловік, якому недавно виповнилося 40 років, а він до цих пір живе з нашою мамою, і
користується її турботою та добротою. Про створення сім’ї в його випадку і мови бути не може, тому що жодна жінка не захоче брати на
свої плечі ще й турботу про дорослого чоловіка: він звик, що мама купує йому одяг, дає гроші на необхідні речі, готує їжу, пере,
прибирає за ним, і тепер Гнат зовсім не бажає нічого робити самостійно.
На роботу він, звичайно, ходить, але вона у нього така, аби рахувалося – охоронець в продуктовому магазині, з графіком 2 дні через 2.
Він там мало не кросворди розгадує щодня, та й платять йому за це, відповідно, не багато зовсім. А мама крутиться, не присідаючи,
цілими днями, як бджілка, аби синочку її було добре: підробляє прибиральницею, купує продукти і робить практично всі справи по
дому самостійно, без допомоги свого сина.
Мені на те, як вони живуть, дивитися важко, щиро кажучи: ну ось де це бачено, щоб старенька жінка дорослого чоловіка доглядала, і
носилася з ним, як з маленьким дитям? Так вона навіть з моєю донькою ніколи так не няньчила. Але якби ж то вони хоч мене у свої
справи не втягували, так ні ж: мама вже не молода, і тому вона просить мене обіцяти їй, що після того, як її не стане, то я продовжу
доглядати за своїм братом так, як зараз це робить вона. Мама просить, щоб я ніколи не залишала Гната, завжди була поруч з ним, допомагала в усьому.
У мене просто слів немає, щоб висловити всі свої емоції з цього приводу. Звичайно, я люблю свою маму і не хочу її турбувати, але це
мені зовсім не подобається. Чому я повинна доглядати нормального дорослого чоловіка, який сам чудово все може зробити для себе?
У його віці вже пора онуків няньчити, а він взагалі серйозно ні до чого не ставиться. Просто, я так бачу, що Гнат звик жити на всьому готовому, і мінятися не хоче.
Якщо пообіцяю я мамі дивитися за братом – доведеться виконувати, а я цього не хочу. У мене є власна сім’я, і діти, яким потрібно моя
увага та турбота, та й чоловік не схвалить, якщо я почну робити все для свого дорослого брата. Що робити? Як на старості років
пояснити мамі, що няньчитися з братом я не збираюся, щоб вона не образилася і не хвилювалася за нього?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – orbita23.
