Моя мама з ранку до ночі сидить з нашим сином, поки ми з чоловіком на роботі. Я їй даю гроші, але в душі у мене образа. Вона в дитинстві до бабусі мене відправляла в село на все літо, давала там якіс
– Оксано, а у тебе ж дитина, здається, зовсім маленька, по-моєму, так, я ж не помиляюся? – розмовляли на зупинці молоді дівчата, що вийшли одна за одною з розташованого за кутом офісу.
– Так і є, син у мене маленький. Два з половиною роки йому зараз. А що?
– Все хочу запитати, бо цікавить, хто у тебе з сином сидить, поки ти працюєш зараз на роботі? Няню взяли собі хорошу?
– Ні, не няню! Моя мама сидить з моїм сином. Приїжджає до нас кожен день з самого ранку, ще до того, як я на роботу їду, ввечері їде, коли я або чоловік додому приходимо. Весь день наш Дмитрик з бабусею. Мама гуляє з ним два рази в день, годує, займається. Робить все, що потрібно. Я спокійна – все-таки син не з чужою людиною, а з рідною бабусею.
– Мама? Пощастило тобі, звичайно, дуже! Молодець яка твоя мама, велика подяка, звичайно, їй. Зараз далеко не кожна бабуся візьметься ось так, на постійній основі, сидіти з маленьким онуком. Це ж така праця, скільки ж ще сил потрібно мати. Тим більше, для людини у віці!
– Напевно, не кожна мати погодиться бавити свого онука. Але, з іншого боку, вона ж не безкоштовно сидить з нашою дитиною з ранку до вечора. Ми їй зарплату платимо за це, а не просто так.
– Стривай, як це? За те, що з рідним онуком сидить, мама з вас гроші ще й бере? Та ще й чітко обумовлену зарплату? І багато платите ви їй зараз за таку турботу?
– Так, бере гроші за свою роботу. Платимо ми мамі, правду казати, менше, ніж би ми платили якісь хорошій няні. Це набагато нижче за ринок праці. Але в день виходить ніяк не менше десяти годин, а частіше більше. З десяти до семи ми точно на роботі, та ще й майже дві години дорога, а іноді затриматися доводиться нам на роботі.
– І хто це придумав таку допомогу?
– Мама сама запропонувала нам допомогти. Рік тому мене покликали вийти з декрету на хороших умовах. Якраз тоді Дмитрику виповнилося півтора року, і гроші були потрібні. Ми хотіли няню шукати, а мама каже – навіщо вам чужа людина? Дитина маленька ще зовсім для того, щоб залишати її на якусь незнайому жінку. Давайте, каже, я буду у вас замість няні, все одно планую йти з роботи, будете платити мені, а не чужий жінці якійсь. Ну ми з чоловіком порадилися і погодилися на мамину пропозицію. Особливо після того, як на кількох прийшли по оголошенню потенційних нянь подивилися. Вони нам дуже не сподобалися.
– Дивно, ну я не знаю. Мені свекруха трохи допомагала з донькою, але не на постійній основі, з ранку до вечора вона з нею не сиділа, так, в разі якоїсь ситуації, коли у нас зовсім не виходило сидіти з малою вдома. І жодного разу навіть мови не було про гроші. Навіть якби ми стали давати, вона б відмовилася і дуже образилася. Та й я б була в подиві і образі, по крайній мере, в глибині душі. Рідні ж онуки! Як можна?
– Ну, я теж не в захваті від цього. Гроші потрібні дуже, і не від хорошого життя я дитину свою залишила і в офіс пішла. І мама в курсі нашої ситуації, але гроші бере! У мене усі мої знайомі та подруги в подиві, і я часто чую, що «ось моя б мама ні за що з нас не взяла ні копійки». Нещодавно я згадувала, як вона в дитинстві до бабусі мене відправляла в село на все літо, давала там якісь гроші на морозиво, а бабусі не давала ні копійки. Бабуся теж на пенсії була, і нічого, в голову не приходило з дітей за онуків щось брати. Зате тепер мама від грошей не відмовляється!
– Звісно. Але виходу іншого все одно немає. Хорошу няню за такі гроші ми б точно не знайшли. Мама – людина відповідальна, я їй повністю довіряю. Гроші, знову ж таки, краще платити своїм, ніж віддавати чужим. Рік пройшов, все добре, так що в підсумку вийшов не найгірший варіант для всіх!
Чи правильна така ситуація, що мама бере гроші з дітей за онука?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
