Моя мама заміж зібралася. І я, і брат вмовляли її не робити цього. Родичі сміються, що вже казати про чужих людей. А мама з своїм нареченим вже весілля зібралися на дачі робити, людей запросили.
Моїй мамі 63 роки. І вона у своєму віці зібралася виходити заміж. Так-так, в свої 63 роки, зовсім совісті немає. До слова, хотілося б мені
сказати, що це третій шлюб у моєї мами. Вперше вона вийшла заміж за батька мого старшого брата, потім за мого тата, а тепер вона
знайшла нам з братом нового вітчима.
Те, що вона бабуся вже в почесному віці її не засмучує зовсім, і то що «молодому» нареченому під 70 років – теж для моєї мами нічого
серйозного. Але найбільше мене засмучує той дивний факт, що я навіть не знаю, що сказати своїм дітям, її онукам. Ну, нехай би вона
зустрічалася з цим дідом, але оце з весіллям і розписом навіщо робити? Ну що тільки люди говоритимуть про нас? Ви ж самі все
розумієте.
Між іншим, у моєї мами п’ятеро онуків: троє моїх дітей і двоє дітей у мого брата. До того, як у неї з’явився наречений, мама робила
вигляд, що тільки ними і живе, хоча, можливо, спочатку так воно і було.
Народилася перша внучка – вона її з рук не знімала. Потім син у брата – те ж саме. Потім по черзі стали народжуватися інші дітки, її
онуки, мама не знала, куди спершу бігти: до мене або брата, всіх онуків хотіла разом зібрати. Ми їй дали таку можливість: вирішили, що
мама працювати не повинна, нехай сидить вдома, будемо її забезпечувати, зате з онуками вона у себе вдома може бачиться коли
завгодно. А потім склалися з братом і купили мамі маленьку дачу з мансардою, де можна жити цілий рік, бо там грубка є добра, можна і
взимку грітися, щоб літо мама там проводила там з онуками. Щастя яке було для неї і для нас. Ми усі радісні такі ходили.
Ось, власне, на цій дачі вона і знайшла свого старого друга. Ходив такий за парканом в солом’яному капелюсі постійно, зазирав на
наше подвір’я. Став вчити маму – що садити, коли садити і як потім все це готувати. Все минуле літо до неї з порадами навідувався.
Старша дочка розповідала, що бабуся не так онукам увагу приділяла, скільки цьому дідові. Правда, він теж увагу на дітей звертав, всі
пакети з фруктами та ягодами їм носив зі свого саду. І все ж – в мамі моїй відчувалися великі зміни, іноді вона просить вечерю
приготувати дітям старшу внучку і йшла гуляти з сусідом уздовж річки. Це як, вибачте, називається? Дівчинці 17 років, а вона повинна
на гурт чималий з 4 чоловік, де молодшому 5 років, приготувати якусь вечерю, ще й не абищо, а те, що можна дітям їсти?
Закінчувалося літо, пора б усім додому. Але мама залишилася на дачі аж до кінця жовтня, хоч вже і холодно було. Це, нібито, під
керівництвом сусіда на всю рідню банки з консервацією крутити. Ага, так ми і повірили, що справа лише в банках та консервації якійсь.
Потім мама всю зиму стала навідуватися до сусіда: мовляв, приготувати йому щось смачне потрібно, домашнє, а то він все в
сухомятку їсть. Цей дід живе в добротному будинку, але будинок не його, а його сестри. Доля його склалася непросто, родини його не
стало, він залишився один, а жити не було де, ось сестра його і поселила у себе на дачі, а сама в місті живе. Він там як сторож і
садівник, а по суті – взагалі у нього за душею нічого не має. Ось мама і пошкодувала діда. Їздила-їздила, а перед новим дачним
сезоном повідомила, що виходить заміж за цього сусіда.
Звичайно ж, ми усі дуже засмутилися цій новині. По-перше, у цього діда ні кола, ні двора, хоч і пенсія у нього чимала. По-друге, соромно
вже заміж йти в цьому віці, навіть рідня вся сміється, а що вже про чужих людей казати. Але найсумніше, що наша рідна мама зовсім
забула про своїх малих онуків.
Спочатку вона в минулому році була на дачі з дітьми, а в другій половині літа «молоді» вирішили зробити заздалегідь «медовий
місяць», і поїхали на море на два тижні, залишивши нам ключики на дачі – мовляв , порайтеся городах самі. Ну не ми ж садили, і не
знаємо, що з тим усім робити, що на городі виросло. Загалом, нерозумною наша бабуся на старості років стала.
А ще найбільше не подобаються мені ці міркування деяких маминих подруг – типу, бабуся онуків майже виростила онуків з самого
маленького, дайте ви їй особистим життям пожити хоч на старості років. Так хто їй не дає, ми ж її не експлуатували – вона сама була
щаслива з онуками сидіти і доглядати за ними, що не служницею ж була вона у нас, а ми дачу їй купили, забезпечували усім, щоб вона
з дітьми сиділа.
Просто для її віку це було нормально – няньчиться з дітьми, а зараз вона заміж зібралася. Весілля на дачі планують, заяву подали вже
до РАЦСу, мама не слухає ні мене, ні брата. Зовсім мені не хочеться йти на це весілля, а брат вже змирився з її рішенням, нейтралітет
тримає: нехай мама чинить, як хоче. Хоча я бачу – і він не радий цьому заміжжю насправді.
Що мені зробити, щоб напоумити маму не робити помилки, поки ще не пізно?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.