Моя невістка навесні, несподівано, спадок отримала від своєї бабусі, 150 тисяч гривень їй дісталося. Квартиру не купиш і близько за ці гроші, просто так покласти на депозит зараз сенсу немає, відсотки
– Моя невістка навесні, несподівано для нас усіх, спадок отримала, від своєї бабусі! – розповідає 63-річна Ніна Олексіївна. – 150 тисяч
гривень їй дісталося. Квартиру не купиш і близько за ці гроші, просто так покласти на депозит зараз сенсу немає, відсотки дуже низькі,
та й банки не дуже надійні якісь в нас непростий час. Думали вони, думали і вирішили купити дачу невеличку за ці гроші.
– Ну а що, дача – це дуже гарне рішення. Їздитимуть, відпочивати, все там обладнають потихеньку для себе. Туди і друзів можна
запрошувати, і дітям там дуже добре, особливо літо проводити там всією сім’єю.
– Так проблема в тому, що невістка народила у нас два місяці тому немовлятко, дитина у них маленька зовсім. Звичайно, якби вони
купили нормальний будинок зі зручностями, недалеко від столиці, з магазином, аптекою хоча б, з інфраструктурою хоч невеличкою, це
було б дуже добре. Але хіба таке купиш за 150 тисяч гривень в наш час? Все, що вони змогли собі дозволити – ділянку зі стареньким
будиночком, там все позаростало бур’янами та травою.
– Зрозуміло.
– Добиратися туди дуже незручно – спочатку на електричці, потім на автобусі ще хвилин тридцять, автобус ходить за розкладом три
рази в день, запізнишся – взагалі не виберешся нікуди. Таксисти туди їздять дуже неохоче, дороги там, прямо скажемо, дуже погані,
яма на ямі.
– Так у них своя машина начебто є?
– Але за кермом тільки Дмитро! Він на тижні їздити не зможе, а там стільки роботи, ти не уявляєш навіть собі! Треба в будинку все
розібрати, там зараз величезна гора мотлоху, з немовлям туди взагалі не зайти. Потім вивезти це все треба, траву викосити,
переорати, кущі пересадити, зробити в’їзд для машини. Та взагалі, стільки всього робити там потрібно, що лише одна думка про це вже
лякає.
Ніна Олексіївна готова, закачати рукава – тягати, копати, косити. Їй вже і насіння там якісь подруги дали. І квіти, і зелень. Чесно кажучи,
вона дуже рада, що молоді купили дачу – це те, чого особисто їй довгі роки не вистачало.
Сама Ніна Олексіївна давно живе одна, з чоловіком розлучилася, коли син був підлітком, завжди багато працювала. Проте на заслуги
її в компанії не подивилися, відправили на пенсію, як тільки вік підійшов.
Енергії у Ніни Олексіївни зараз море, а направити її жінці нікуди, тим паче взимку вона добре відпочила. Іншу роботу знайти в її віці не
виходить, від онука її, м’яко кажучи, відсторонили заявивши, що допомога з немовлям невістці Світлані не потрібно. Була б у неї дача,
так було б простіше – на дачі можна було б жити з травня по жовтень, в місто повертатися тільки в саму зиму. А на дачі завжди є
справи.
– Я навіть думала купити собі ділянку землі з невеличким будиночком перед пенсією, але потім вирішила, що одній мені не вдасться
такі гроші назбирати, а допомогти мені нікому, – міркує Ніна Олексіївна. – Чоловік потрібен в допомогу. Син, звичайно, на моїй дільниці
навряд чи став би мені допомагати, Світлана – тим більше. А ось на своїй землі – будь ласка. Я Дмитрові кажу – зроби мені дублікат
ключів від вашої дачі, будь ласка! Поїду туди, буду трішки там господарювати, наводити порядок, як матиму час. А в п’ятницю або
суботу ви під’їжджайте до мене на допомогу. Світлана буде з коляскою, якщо захоче приїхати, а ми з тобою працювати будемо. Дмитро
мені ще сказав – мамо, ну про ключі треба у Світлани питати, це її дача. Але я це все серйозно не сприйняла – її, ну і що, я ж на
власність не претендую ж зовсім, а навпаки, допомогти їм хочу і самій потішити душу. Я просто хочу допомогти навести порядок, сама
Світлана зараз не може все встигнути.
Однак невістка несподівано серйозно налаштувалася і ключі давати від своєї дачі відмовилася.
– “Це моя дача, і крапка!” – ну ось що ти з нею будеш робити, або що їй говорити? – розповідає Ніна Олексіївна. – Ключ від дачі не дає ні
за що. Я кажу, я просто хотіла допомогти там вам поприбирати трішки, порядок якийсь навести! А вона – а ми не поспішаємо в цьому
році щось там робити! Будемо приїжджати на шашлики і потихеньку прибирати самі, а не вийде, так залишимо на наступний рік. Така
наївна, як ніби в наступному році, з однорічною дитиною на руках, у неї буде можливість займатися прибиранням. Та й через два роки
теж. А там і декрет скінчиться, час так швидко минає, що й не зоглядиться.
Без сторонньої допомоги Світлана з маленькою дитиною на «своїй» дачі не зможе, міркує Ніна Олексіївна. Наймати людей за гроші
вони теж не можуть, богрошей у них немає, Дмитро ж обмежений у часі, весь тиждень працює на роботі. Напевно, працювати на дачі
кожні вихідні він теж не захоче.
Ну чому б не прийняти допомогу матері, якщо вона сама пропонує її?
Ніна Олексіївна все розібрала б, вичистила, а далі нехай сама господиня розпоряджається, садить все що хоче, будує, облагороджує.
Ну так, посадила б там квіточки красиві, грядку зелені – а що, невже шкода, там велика ділянка землі, 15 соток.
– І сама не робить, і мені не дає! – сердиться Ніна Олексіївна. – Як достукатися до тих дітей я не знаю.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – megapolis-real.
