Можете засуджувати мене, але я вважаю, що саме з такими хлопцями не вправишся словами. Допоки хтось не дасть відсіч, він не зрозуміє, адже думає, що йому нічого не буде за його вчинки.
В мене є донечка, звати її Оленка. Оленка ходить в 3 клас. Ми живемо в мегаполісі, тому завжди відвозимо доньку в школу та забираємо додому. Вона маленька людина в цьому величезному місті, тому саму ми її ніколи. Все завжди було добре, Оленка добре ладнала з однокласниками та вчителями, хоча й душею компанії не була.
Але завжди виникає одне(а може й більше) «але». Одного разу Оленка, коли ми вже прийшли додому, почала плакати та розповідати, що хлопчик з 4 класу ображає її. Може некрасивими словами обізвати, може книжку чи сумку кинути, буває за косички смикає. Ми поговорили з дружиною і вирішили поки що дати дітям самим розібратись. Проте це була наша помилка. Хлопець почав не просто якось діставати Оленку, а перейшов до рукоприкладства. Почав сильно штовхати доньку та бити. А хлопцем він був доволі габаритним та в рази сильнішим за мою маленьку тендітну Оленку.
Я вирішив, що прийшов час діяти, не лишати ж це все. Поговоривши з вчителькою Оленки, по-троху по-маленьку діло дійшло до директора. Але це не допомогло. Нам порадили, щоб Оленка просто не виходила з класу на перервах і все. Це абсурд! Вона має сидіти в класі та не виходити через якогось малого хулігана, який не вміє нормально спілкуватися з дітьми? Він б’є та ображає не тільки мою Оленку, а й інших дітей з її класу. Бач менших бити вирішив, бо вони слабші.
Тому я зробив те, за що ви можете мене почати засуджувати, але я більш ніж впевнений, що саме з цим малим не помогли б ні розмови, ні покарання батьків, ні розмови з психологом. Я почав вчити донечку прийомів самозахисту. Як вириватись, як блокувати удари чи захвати. Та показав один прийом, який викликає кровотечу з носа. Не критично, але я прекрасно знаю як таких задирак лякає сам її вигляд. Оленка спортивна дівчинка, вже давно художню гімнастику, тому сила в неї є. Та й вигляду крові вона не боїться, в любій ситуації тримається, зберігає холодний розум.
Ось так я потренував доньку приблизно 5 днів і прийшов день ікс. Прийшовши до школи, почувши чергові неприємні слова та отримавши стусанів, до того ж сильних, Оленка вирішила, що пора йому розплатитись за всі образи. І, як я її і вчив, добряче зарядила кривднику в носа. Та так, що в того пішла кров струмком.
Страх, паніка, його забрали до медпункту. Прибігли батьки та одразу відправилися разом з сином та вчителькою до класу Оленки. Він жалібно вказав пальцем на Оленку і його батьки почали репетувати. Мовляв як вона посміла вдарити їхнього сина. Оленка намагалась пояснити, що це він почав перший, але батьки її слухати не хотіли.
Тоді почали вставати та захищати інші діти, розповідати що і як він робив, як він ображав їх. Кожен з скривджених дітей розповів. Той хлопчик так і не вибачився, батьки його теж, але після цих подій він не чіпає вже нікого, а тихенько грає в телефоні ігри.
Можете засуджувати мене, але я вважаю, що саме з такими хлопцями не вправишся словами. Допоки хтось не дасть відсіч, він не зрозуміє, адже думає, що йому нічого не буде за його вчинки.
Оленка ж силу більше не застосовувала, але тепер має хорошу навичку на майбутнє. Краще бути озброєним і ніколи не скористуватись, чим обеззброєним в важкій ситуації.
